ІІ семестр 2022-2023 навчального року

Моя електронна пошта

mashka.romashka.250@gmail.co

18 травня

Запрошую здобувачів освіти на онлайн урок "Захист України" о 9.50 на платформі Google Meet за посиланням https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Тема уроку: "Порядок дій в умовах особливого періоду, під час артилерійського обстрілу, у натовпі, у разі виявленні підозрілого предмету, виходу із зони бойових дій".

ДІЇ НАСЕЛЕННЯ У РАЗІ РАПТОВОГО АРТОБСТРІЛУ

Якщо ви почули свист снаряда (він схожий більше на шерех), а через 2-3 секунди - вибух, відразу падайте на землю.

Не панікуйте: вже те, що ви чуєте сам звук польоту, означає, що снаряд пролетів досить далеко від вас, а ті секунди перед вибухом лише підтвердили достатньо безпечну відстань. Але наступний снаряд полетить ближче до вас, тому швидко і уважно озирніться навколо: де можна надійно сховатися? У випадку, якщо обстріл застав вас у маршрутці, тролейбусі або трамваї - слід негайно зупинити транспорт, відбігти від дороги в напрямку "від будівель і споруд" і залягти на землю. Озирніться і очима пошукайте більш надійне укриття неподалік. Перебігати слід короткими швидкими кидками відразу після наступного вибуху.

Якщо перші вибухи застали вас в дорозі на власному автомобілі - не розраховуйте, що на авто ви зможете швидко втекти від обстрілу: ви ніколи не будете знати, в який бік перенесеться вогонь, і чи не почнеться обстріл далі, скажімо, з мінометів. Крім того, бензобак вашого авто додає небезпечного ризику обгоріти. Тому: негайно зупиняйте машину і швидше шукайте укриття.

Де не варто ховатися: не підходять для укриття:

- Під'їзди будь-яких будівель, навіть у невеликих прибудованих спорудах;

- від багатоповерхових/багатоквартирних будинків слід відбігти на 30-50 метрів;

- під різною технікою (скажімо, під вантажівкою або під автобусом);

- у звичайних підвалах будинків. Вони абсолютно не пристосовані для укриття від авіанальотів або ракетно-артилерійських обстрілів (у них слабкі перекриття, немає запасних виходів, вентиляції тощо). Є великий ризик опинитися під масивними завалами. Існує ризик моментальної пожежі або задимленості.

- ніколи не слід ховатися зовні під стінами сучасних будівель! Нинішні бетонні "коробки" не мають ані найменшого запасу міцності і легко розсипаються (або "складаються") не тільки від прямого попадання, а й навіть від сильної вибухової хвилі: є великий ризик зсувів і завалів.

- під стінами офісів і магазинів: від вибухової хвилі зверху буде падати скло;

- серед будь-яких штабелів, у місцях, закладених контейнерами, заставлених ящиками, будматеріалами і т.п. Це небезпечно тим, що навколо вас можуть бути легкозаймисті предмети і речовини: виникає ризик опинитися серед раптової пожежі. Часом люди зі страху стрибали в річку, в ставок, фонтан і т.д. Вибух бомби або снаряда у воді навіть на значній відстані дуже небезпечні: сильний гідроудар і - як наслідок - важка контузія.

Найкращі місця для укриття:

- У спеціально обладнаному бомбосховищі. Від звичайного підвалу бомбосховище відрізняється товстим надійним перекриттям над головою, системою вентиляції і наявністю двох (і більше) виходів на поверхню;

- у підземному переході, метро;

- у будь-якій канаві, траншеї або ямі;

- у широкій трубі водостоку під дорогою (не варто лізти занадто глибоко, максимум на 3-4 м.);

- вздовж високого бордюру або фундаменту забору;

- у дуже глибокому підвалі під капітальними будинками старої забудови (бажано, щоб він мав 2 виходи);

- у підземному овочесховищі, силосній ямі;

- в оглядовій ямі відкритого (на повітрі) гаража або СТО;

- у каналізаційних люках поряд з вашим будинком, це дуже хороше сховище (але чи вистачить у вас сил швидко відкрити важку залізяку? Важливо також, щоб це була саме каналізація або водопостачання - в жодному разі не газова магістраль!)

- в ямах-"воронках", які залишилися від попередніх обстрілів або авіанальотів.

Отже, загальне правило: ваше укриття повинно бути хоч мінімально поглибленим і, разом з тим, перебувати подалі від споруд, які можуть завалитися зверху при прямому влученні, або можуть спалахнути. Ідеальний захист дає траншея або канава (подібна окопу) глибиною 1-2 метри, на відкритому місці.

Сховавшись в укритті, лягайте і обхопіть голову руками. Відкрийте рот - це вбереже від контузії при близькому розриві снаряда чи бомби. Не панікуйте. Займіть свою психіку чимось. Можна рахувати вибухи: знайте, що максимум після 100-го вибуху обстріл точно закінчиться. Спробуйте рахувати хвилини або кількість вибухів - це відволікає.

Артилерійський обстріл триває максимум - двадцять хвилин або 100 вибухів; авіаналіт - значно менше. У наш час не буває довгих бомбардувань, великі групи бомбардувальників не застосовуються.

Дії населення після закінчення обстрілу (бомбардування):

- Залишаючи місце притулку, не розслабляйтеся.

- вся ваша увага має бути сконцентрована собі під ноги!

Не піднімайте з землі жодних незнайомих вам предметів: авіабомба, ракета або снаряд могли бути касетними! Бойові елементи часто розриваються при падінні, але можуть вибухнути пізніше, в руках - від найменшого руху або дотику.

Вся увага - дітям і підліткам: не дайте їм підняти що-небудь з-під ніг!

Домашнє завдання

Опрацювати: § 55 (стор. 260-268) підручника М.М. Фука за посиланням http://surl.li/hcfyy, відповідати на питання, пам'ятку, розміщену вище. Випереджаюче завдання «Види терористичних проявів та способи дій терористів», «Дії в разі терористичного акту, перестрілки, захоплення транспорту».

11 травня

Запрошую здобувачів освіти 10 класу на онлайн уроки "Захист України" о 9.50 і 10.45 на платформі Google Meet за посиланням

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Засоби індивідуального та колективного захисту. Застосування засобів індивідуального захисту".

2. "Медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація населення з небезпечних районів. Способи визначення рівня ураження навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами".

Домашнє завдання

Опрацювати § 53, 54, відповідати на питання. Електронна версія підручника Фуки М.М. за посиланням http://surl.li/gydwq

4 травня

Тема уроку: "Види, місцезнаходження, обладнання укриттів, сховищ, бомбосховищ. Повідомлення про загрозу і виникнення НС та інформування населення про наявну обстановку".

Домашнє завдання

Опрацювати §§ 27, 28, за посиланнями http://surl.li/gujga - § 27, http://surl.li/gujgt - § 28 або розміщені нижче, відповідати на питання. Випереджаюче завдання «Засоби індивідуального захисту населення при НС», «Засоби колективного захисту населення при НС», «Евакуація населення з небезпечних районів».

§ 27. Основні способи захисту населення. Повідомлення про загрозу і виникнення надзвичайної ситуації та постійне інформування про зміни ситуації

Пригадайте з курсу історії України, які засоби і способи оповіщення про напад ворогів, пожежі, повені використовували наші предки.

Які засоби можна використати для захисту від сльозогінного газу?

Іл. 27.1. Емблема ДСНС України

Захист населення в надзвичайних ситуаціях як одне з головних завдань цивільного захисту — це комплекс заходів, спрямованих на запобігання негативному впливу наслідків надзвичайних ситуацій (НС) чи максимальне послаблення ступеня їх негативного впливу. У Кодексі цивільного захисту (ЦЗ) сформульовані принципи цивільного захисту, які стосуються захисту населення, зокрема гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності.

Для їх реалізації необхідно виконати основні заходи забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях, до яких належать:

повідомлення про загрозу й виникнення надзвичайної ситуації та постійне інформування про обстановку;
навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях;
укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація з небезпечних районів;
спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами;
організація і проведення рятувальних робіт у районах лиха й осередках ураження.

Для виконання зазначених вище заходів і всієї державної політики у сфері цивільного захисту створена єдина державна система цивільного захисту (ЄДСЦЗ), безпосереднє керівництво діяльністю якої здійснює ДСНС України — Державна служба України з надзвичайних ситуацій (іл. 27.1).

Повідомлення (оповіщення) про загрозу і виникнення надзвичайної ситуації та постійне інформування про обстановку. Оповіщення — доведення сигналів і повідомлень органів управління ЦЗ про загрозу та виникнення НС, аварій, катастроф, епідемій*, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення.

Оповіщення та інформування населення про загрозу й виникнення надзвичайних ситуацій, зокрема в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі, покладається на місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Воно полягає у своєчасному доведенні такої інформації до органів управління цивільного захисту, сил цивільного захисту, суб'єктів господарювання та населення.

Оповіщення про загрозу або виникнення НС забезпечують шляхом:

1) функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;
2) централізованого використання інтернет-мереж загального користування, мереж мобільного та стаціонарного зв'язку, загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання інформації;
3) функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту.

Інформацію з питань цивільного захисту становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються, або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також про способи та методи захисту від них. Органи управління цивільного захисту зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну й достовірну інформацію, а також про свою діяльність з питань цивільного захисту, зокрема і в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі. Інформація має містити дані про суб'єкт, який її надає, та сферу його діяльності, про природу можливого ризику під час аварій, зокрема вплив на людей та навколишнє природне середовище, про спосіб інформування населення в разі загрози або виникнення аварії та правила, яких слід дотримувати.

Іл. 27.2. Комплексна система інформування населення

Іл. 27.3. Завивання сирен — попереджувальний сигнал оповіщення «УВАГА ВСІМ!»

Основні способи оповіщення та інформування населення. Прогнозування надзвичайних ситуацій зменшує вразливість суспільства до стихійних лих, а основним аспектом короткотермінового прогнозування є раннє оповіщення, яке дає змогу людям вчасно залишити зону небезпеки. Важливо, щоб повідомлення про загрозу ураження людей передавалось автоматично через орган управління комплексної системи інформування населення на всі можливі засоби її передачі (іл. 27.2).

Серед завдань цивільного захисту першочерговою є своєчасність, надійність оповіщення населення про лихо, що насувається. З уроків історії вам уже відомо, що з давніх-давен, коли десь траплялася біда або комусь загрожувала небезпека, люди, почувши дзвони або биття на сполох (набат), збиралися на віче, дізнавалися про те, що трапилося, і приймали рішення щодо боротьби з небезпекою. Так і тепер: приховувати інформацію про небезпеку не можна. Люди мають знати обстановку, і тільки тоді можна розраховувати на розумні й свідомі дії, усунення паніки й інших негативних явищ. Це збереже життя багатьом тисячам людей.

Завивання сирен (іл. 27.3), переривчасті гудки підприємств, транспортних засобів означають попереджувальний сигнал оповіщення цивільного захисту «УВАГА ВСІМ!» Почувши його, негайно ввімкніть на роботі, удома радіотрансляційні й телевізійні приймачі, увійдіть в соціальні мережі Інтернету для прослуховування або отримання візуального екстреного повідомлення місцевих органів влади або штабу ЦЗ. Щоб проінформувати про небезпеку тих, у кого немає радіо, телевізора, мобільного Інтернету, а також тих, хто працює в полі, лісі, на будівництвах і в інших віддалених місцях, використовують мобільні телефони, пересувні гучномовні установки на автомобілях, посланців (кур'єрів).

Отже, основний спосіб оповіщення населення — передача повідомлення по радіо, телебаченню, через мобільний та стаціонарний зв'язок. Відповідальність за організацію та здійснення своєчасного оповіщення населення і доведення до нього необхідної інформації покладена на територіальні органи управління ЦЗ.

Зміст інформації про екстремальну ситуацію і порядок дій. На кожний випадок надзвичайних умов місцеві органи ЦЗ готують орієнтовні варіанти повідомлень, які потім, з урахуванням певних подій, коректуються. Інформацію передають протягом п'яти хвилин після подачі звукових сигналів (сирени, гудки, биття на сполох тощо). Вислухавши це повідомлення штабу ЦЗ, люди мають діяти без паніки й метушні відповідно до отриманих вказівок. Важливо перевірити інформацію, отриману з одного джерела.

§ 28. Укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний і хімічний захист, евакуація населення з небезпечних районів. Спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води

1. Поспостерігайте за навколишньою територією. Поміркуйте, що може бути використано для вашого захисту під час виникнення надзвичайної ситуації.

2. Поміркуйте, хто і як має визначати наявність радіаційної чи хімічної небезпеки.

Укриття людей від впливу небезпечних факторів, що виникають унаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, здійснюється в захисні споруди цивільного захисту (ЦЗ) — інженерні споруди, призначені для захисту населення.

До захисних споруд належать:

1) сховище — герметична споруда для захисту людей, у якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;
2) протирадіаційне укриття — негерметична споруда для захисту людей, у якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення в разі радіоактивного забруднення місцевості;
3) швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту — захисна споруда, яку зводять із спеціальних конструкцій максимально швидко для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.

Споруда подвійного призначення — це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення, наприклад метрополітен (іл. 28.1), гірничі (шахтні) виробки.

До сховищ належать споруди, що забезпечують надійний захист людей від факторів ураження усіх НС, зокрема й від найбільш небезпечних: проникної радіації, бойових отруйних речовин і бактеріальних засобів, від високих температур і шкідливих газів, від обвалів і уламків руйнувань. Сховища споруджують у місцях найбільшого скупчення людей.

Іл. 28.1. Станція метрополітену

Люди можуть перебувати в сховищах протягом тривалого часу; навіть у завалених сховищах безпечно протягом кількох діб. Надійність захисту в сховищах досягається завдяки підвищеній міцності огороджувальних конструкцій (іл. 28.2), а також завдяки санітарно-гігієнічних умовам, що забезпечують нормальну життєдіяльність людей (іл. 28.3).

Іл. 28.2. Вхід у сховище (варіанти)

Іл. 28.3. Сховище: приміщення для укриття людей (варіанти облаштування)

Найпоширеніші вбудовані сховища, які, зазвичай, розміщені в підвальних приміщеннях і цокольних поверхах виробничих, громадських чи житлових будівель. Можливе також будівництво сховищ як окремо розташованих споруд (іл. 28.4).

Такі сховища повністю або частково заглиблені й обсипані зверху і з боків ґрунтом. До них можуть бути під'єднані підземні переходи і галереї.

Іл. 28.4. План-схема окремо розташованого сховища: 1 — входи; 2 — передні тамбури; 3 — тамбури; 4 — приміщення для укриття людей; 5 — туалети; 6 — насосна фекальних вод; 7 — вентиляційна камера; 8 — камери забору повітря

За місткістю сховища поділяють на малі (до 150 осіб), середні (150-450 осіб) і великі (понад 450 осіб).

Приміщення, призначене для розміщення населення, розраховане на певну кількість осіб: на одну людину передбачено не менш як 0,5 м² площі підлоги і 1,5 м³ внутрішнього об'єму. Основне приміщення сховища розбивається на відсіки для 50-75 осіб. У відсіках обладнують двоярусні нари-лавки для сидіння та лежаки. Місця для сидіння влаштовують завбільшки 0,45 х 0,45 м, а для лежання — 0,55 х 1,8 м.

Іл. 28.5. Фільтровентиляційний агрегат

Іл. 28.6. Погріб (льох), пристосований під ПРУ (варіанти)

Для того щоб у приміщення не потрапляло повітря, заражене радіоактивними, отруйними і бактеріальними речовинами, їх герметизують. Слід подбати про максимальну щільність стін і перекриття, а також відповідне обладнання входів і технологічних отворів. Фільтровентиляційний агрегат забезпечує вентиляцію приміщень сховища й очищення зовнішнього повітря від радіоактивних, отруйних і бактеріальних засобів (іл. 28.5). Він може працювати у двох режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції. У першому режимі повітря очищується від грубодисперсного радіоактивного пилу (у протипиловому фільтрі), а у другому — від радіоактивних речовин, а також від отруйних речовин і бактеріальних засобів (у фільтрах-поглиначах). Кількість зовнішнього повітря, що надходить у сховище режимом чистої вентиляції на одну людину, становить 2-8 м³/год. Подачу повітря здійснюють повітропроводами за допомогою вентилятора. У разі розташування сховища поблизу місць, де можливі сильні пожежі або загазованість сильнодіючими отруйними речовинами, може бути передбачено режим повної ізоляції приміщень з регенерацією повітря в них. Якщо сховище загерметизоване надійно, то після зачинення дверей, віконниць і запуску фільтровентиляційного агрегату тиск повітря всередині сховища стає вищим за атмосферний (утворюється так званий підпор).

Сховище має зазвичай не менше двох входів, розташованих протилежно. Кожен вхід обладнаний захисними герметичними зовнішніми та внутрішніми дверима, між ними — тамбур. У вбудованому сховищі, крім того, має бути аварійний вихід.

Системи енерговодопостачання, опалювання і каналізації сховищ пов'язані з відповідними зовнішніми мережами. На випадок їх ушкодження в сховищі мають бути переносні електричні ліхтарі, резервуари для зберігання аварійного запасу води, а також місткості для збору нечистот. Опалювання сховищ надходить від загальної опалювальної мережі.

Крім того, у приміщеннях сховища мають бути комплект засобів для ведення розвідки (прилади радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричні прилади), захисний одяг, засоби для гасіння пожежі, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, запас продовольства і води на дві й більше доби на кожну людину.

Протирадіаційні укриття (ПРУ). Ступінь радіоактивного забруднення, який виникає після аварії на АЕС або наземного вибуху ядерного боеприпасу, різко знижується протягом кількох перших діб і поступово доходить до безпечних значень. Люди, щоб уникнути ураження, мають перебувати в протирадіаційних укриттях (ПРУ) — негерметичних захисних спорудах, де рівень радіації значно нижчий, ніж на відкритій місцевості. Захисні властивості ПРУ оцінюють коефіцієнтом захисту, який показує, у скільки разів ПРУ послаблює дію радіації, а також і дозу опромінення людей. Протирадіаційними укриттями вважають підвальні приміщення будівель і споруд. Підвали в дерев'яних будинках послаблюють радіацію у 7-12 разів, у кам'яних будівлях — у 200-300 разів, а середня частина підвалу кам'яної будівлі на кілька поверхів — у 500-1000 разів. У сільській місцевості використовують під ПРУ погреби (льохи), що перебувають в особистому користуванні (іл. 28.6).

Найпростіші укриття — це фортифікаційні споруди, цокольні або підвальні приміщення, що знижують ураження від небезпечних наслідків НС. Вони мають бути достатньо міцні, збудовані з вогнебезпечних матеріалів і не мати транзитних комунікацій (трубопроводів опалення та водопостачання, кабелів високої напруги тощо).

Необхідно пам'ятати, що найпростіші укриття здебільшого розглядають як проміжну ланку захисту населення. Усьому населенню потрібно надати можливість укриватися в надійніших спорудах — у сховищах і протирадіаційних укриттях.

Ефективність захисту людей від радіаційної та хімічної небезпеки залежить не лише від технічної справності й готовності до приймання людей у захисних спорудах, обладнаних складним устаткуванням, але й від підготовки населення до використання захисних споруд за різних умов, що склалася, коли кожен має вміти знайти правильне рішення для захисту свого життя та здоров'я.

Час перебування в захисних спорудах визначають штаби ЦЗ об'єктів господарського комплексу. Вони встановлюють порядок дій і правила поведінки під час виходу зі сховищ і укриттів.

Правила перебування в захисних спорудах. Укриття в захисних спорудах та перебування в них здійснюють за командою штабів ЦЗ. Як правило, люди розміщуються групами за місцем роботи або проживання. Кожному надають місце для розміщення його індивідуальних засобів захисту та інших необхідних речей. Для літніх і хворих осіб, а також дітей виділяють місце поблизу вентиляційних труб. Заборонено заводити в сховище тварин, заносити легкозаймисті, вибухонебезпечні та громіздкі речі. У захисних спорудах треба діяти організовано, без потреби не ходити, виконувати вказівки чергового персоналу, за необхідності, допомагати хворим і потерпілим. Виходити зі сховища дозволено тільки за командою відповідальних осіб.

27 квітня

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Основні принципи щодо захисту населення. Підготовка на випадок виникнення НС. План дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій".

2. "Виживальницький запас. Вміст та складання тривожної валізи на випадок термінової евакуації або переходу до захисних споруд".

§ 29. Порядок дій в умовах особливого періоду

Що означає термін «надзвичайна ситуація»?

Дії в особливий (воєнний) період. Особливий період — це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення бойових дій.

В особливий період єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до Кодексу цивільного захисту та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно з вимогами Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також інших нормативно-правових актів.

Метою введення особливого періоду є створення умов для здійснення органами державної влади, військовим командуванням, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями наданих їм повноважень у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності, територіальній цілісності.

Військовим командуванням надається право разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати певні заходи правового режиму воєнного стану щодо захисту населення від можливих загроз.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в умовах особливого періоду та військово-політичних конфліктів організовують:

навчання працюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях, спричинених застосуванням зброї, за програмою прискореної підготовки працівників. Навчання населення здійснюють: за місцем роботи (особи, які працюють); за місцем навчання (діти дошкільного віку, учні та студенти); за місцем проживання (особи, які не працюють);
проведення функціонального навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів захисту населення в особливий період, за прискореною програмою;
проведення навчання фахівців спеціалізованих служб ЦЗ (за спеціальностями);
проведення інформаційно-просвітницької роботи серед непрацюючого населення щодо правил поведінки в умовах бойових дій;
виготовлення та розповсюдження інформаційних матеріалів (брошур, буклетів, плакатів, пам'яток тощо) з питань дій населення в надзвичайних ситуаціях, спричинених застосуванням зброї;
запровадження постійних рубрик з питань дій населення в надзвичайних ситуаціях, спричинених застосуванням зброї, у друкованих та інших засобах масової інформації, використовуючи інформаційно-комунікаційні технології, аудіовізуальні та інтерактивні засоби і за допомогою соціальної реклами;
ознайомлення населення з видами інформаційних знаків, що застосовують для позначення замінованих територій, захисних споруд, розпізнавальних знаків ЦЗ;
залучення громадських організації для пропаганди знань серед населення щодо власної та колективної безпеки, щодо дій населення в надзвичайних ситуаціях, спричинених застосуванням зброї;
інформування населення про заходи захисту з початком активної фази бойових дій;
інформування про небезпеки, надзвичайні ситуації, у зоні яких або в зоні можливого ураження від яких опинилося місце проживання непрацюючих громадян, а також про способи захисту від впливу небезпечних факторів, зумовлених такими ситуаціями.

Громадяни за першої можливості мають покинути місце ведення бойових дій. Із собою мати паспорт, військовий квиток, документи про освіту і фах, посвідчення про шлюб і народження дітей, пенсійне посвідчення, трудову книжку тощо, валізу (рюкзак) з теплим одягом, постільною білизною, особистими речами і предметами гігієни, гроші, цінності, продукти харчування і воду на 3 доби. Загальна маса не має перевищувати 50 кг.

До валізи (рюкзака) прикріпляють нашивку з позначенням адреси постійного місця проживання, прізвища евакуйованого і місця призначення. На одязі дітей мають бути нашивки з позначенням прізвища, імені та по батькові евакуйованого, року народження, адреси постійного місця проживання і місця призначення. Виконувати всі розпорядження посадових осіб евакуаційних і евакоприймальних органів. Дотримувати дисципліни та порядку на маршруті (на шляху руху на транспорті) і в районі розселення за новим місцем розташування.

Перед тим, як залишити житло, необхідно зачинити вікна; вимкнути газ, воду та електрику; забрати продукти з холодильника.

Особи, які мають на руках військові квитки з мобілізаційними приписами, евакуації не підлягають!

Якщо покинути зону ведення бойових дій неможливо, то потрібно:

вивісити на будинку плакат «Тут живуть мирні люди»;
зробити запас продуктів харчування і води;
за можливості, обладнати укриття в підвалі, захистити його мішками з піском, передбачити наявність аварійного виходу;
за наявності земельної ділянки обладнати укриття на такій відстані від будинку, яка більша за його висоту;
уточнити місце, де може бути надана медична допомога;
якщо розпочалася перестрілка, лягти на підлогу під вікно або у ванній кімнаті;
по квартирі пересуватися повзком.

Не можно: • підходити до вікон, якщо лунають постріли; • спостерігати за ходом бойових дій; • стояти чи перебігати під обстрілом; • конфліктувати з озброєними людьми; • носити армійську форму або камуфльований одяг; • демонструвати зброю або предмети, схожі на неї; • підбирати покинуті зброю та боєприпаси.

Якщо перестрілка застала на вулиці, потрібно: • негайно лягти на землю; • якщо по вас не стріляють, зайняти найближче укриття (канаву, яму), переповзти під бетонний бордюр; • не виходити з укриття до кінця бою.

На випадок бойових дій варто підготувати оселю, а саме:

наклеїти захисні смуги зі скотчу (паперу, тканини) на віконне скло для підвищення його стійкості до вибухової хвилі та зменшення кількості уламків і уникнення травмування в разі його пошкодження;
обладнати укриття в підвалі, укріпити його мішками з піском, передбачити наявність аварійного виходу (якщо це можливо);
за наявності земельної ділянки обладнати укриття на такій відстані від будинку, яка перевищує його висоту;
зробити вдома запаси питної та технічної води;
зробити запас продуктів тривалого зберігання;
додатково укомплектувати домашню аптечку засобами надання медичної допомоги;
підготувати (закупити) засоби первинного пожежогасіння;
підготувати ліхтарики (комплекти запасних елементів живлення), гасові лампи та свічки на випадок вимкнення енергопостачання;
підготувати (закупити) прилади (примус) для приготування їжі в разі відсутності газу і електропостачання;
підготувати необхідні речі та документи на випадок термінової евакуації або переходу до захисних споруд цивільного захисту або інших сховищ (підвалів, погребів тощо);
особистий транспорт завжди мати в справному стані та із запасом палива для виїзду в безпечний район;
із наближенням зимового періоду необхідно продумати питання щодо обігріву оселі у випадку вимкнення централізованого опалення.

В умовах НС воєнного характеру необхідно:

зберігати особистий спокій, не реагувати на провокації;
не розповідати про свої майбутні дії (плани) малознайомим людям, а також знайомим із ненадійною репутацією;
завжди мати при собі документ (паспорт), що засвідчує особу, відомості про вашу групу крові та близьких, проблеми зі здоров'ям (алергію на препарати тощо);
знати місце розташування захисних споруд цивільного захисту поблизу місця проживання, роботи, об'єктів частого відвідування (магазини, базар, дорога до роботи, медичні заклади тощо). Без необхідності старатися якнайменше перебувати поза місцем проживання, роботи та в малознайомих місцях;
виходячи з приміщень, пересуваючись сходинами багатоповерхівок або до споруди цивільного захисту (сховища), дотримувати правила правої руки (як під час руху автомобільного транспорту) з метою уникнення тисняви. Пропускати вперед слабших і надавати допомогу жінкам, дітям, людям похилого віку та інвалідам, що значно скоротить терміни зайняття укриття;
уникати місць скупчення людей;
не вступати в суперечки з незнайомими людьми, уникати можливих провокацій;
у разі отримання будь-якої інформації від органів державної влади про можливу небезпеку або заходи щодо підвищення безпеки передати її іншим людям (за місцем проживання, роботи тощо);
у разі появи озброєних, військової техніки, заворушень негайно покидати цей район;
посилювати увагу і, за можливості, також залишити цей район у разі появи засобів масової інформації сторони-агресора;
про осіб, які проводять орієнтування на місцевості, розмовляють з акцентом, мають нехарактерну зовнішність, виконують незрозумілі роботи, протиправні та провокативні дії тощо, негайно інформувати органи правопорядку, місцевої влади, військових;
надавати першу допомогу іншим людям у разі їх поранення; викликати екстрену (швидку) медичну допомогу, представників ДСНС України, органів правопорядку, за необхідності — військових;
у разі, якщо стали свідком поранення або смерті людей, протиправних дій (арешт, викрадення, побиття тощо), намагатися з'ясувати та зберегти якнайбільше інформації про них та обставини події для надання допомоги, пошуку, встановлення особи тощо.

У разі виникнення реальної загрози життю та здоров'ю внаслідок НС в особливий період, здійснюється дистанційне оповіщення населення за допомогою електричних сирен, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот та телебачення.

Для оперативного та ефективного виконання заходів щодо забезпечення захисту кожної окремої особи та членів її сім'ї, їх майна, майна підприємств, установ та організацій, а також захисту населених пунктів в цілому, громадяни мають діяти вправно та чітко, вміти самостійно приймати рішення, бути дисциплінованими та організованими.

Терміновій інформації, що доводиться до населення, передує уривчасте звучання електричних сирен, а також звучання електричних сирен у запису, що транслюється мережею радіомовлення та телебачення.

Уривчасте звучання електричних сирен означає «УВАГА ВСІМ!»

Почувши електричні сирени, необхідно негайно увімкнути гучномовці на Першому каналі дротового радіомовлення, налаштувати радіоприймачі на хвилю обласного радіо, телеприймачі — на канал обласної державної телерадіокомпанії чи Перший Національний телевізійний канал України та прослухати подальші повідомлення. Повідомлення передаються протягом 5-ти хв після подачі звукового сигналу «Увага всім!» Вислухавши повідомлення, громадяни мають: • діяти без паніки та метушні відповідно до отриманих вказівок та рекомендацій; • переконатися, що повідомлення почули або побачили люди, які мешкають чи працюють поруч, особливо якщо це літні люди або люди із вадами зору та слуху; надати їм необхідну допомогу.

Порядок дій під час артилерійського обстрілу (бомбардування). У сучасних умовах загострення відносин між окремими державами, яке може перерости в збройний конфлікт, особливу небезпеку для населення становить використання супротивником артилерії та військової авіації. Артилерійський обстріл (бомбардування) — один із найбільш небезпечних видів вогневого ураження під час воєнних конфліктів, у результаті якого можлива велика кількість випадкових жертв серед населення.

З метою захисту в разі виникнення збройного конфлікту із застосуванням військової авіації та артилерії громадянам рекомендують за перших ознак воєнної агресії або за відповідною інформацією органів влади залишити місто і виїхати в сільську місцевість до рідних (знайомих). Також можна виїхати на дачні та присадибні ділянки з приміщеннями для проживання. Про виїзд та місце подальшого перебування слід повідомити рідних та житлово-експлуатаційні органи. У разі виїзду слід узяти речі, які рекомендують брати під час оголошення евакуації, а також вимкнути у квартирі електрику, газ, воду. Якщо оголосили евакуацію, потрібно діяти згідно з вказівками органів ЦЗ.

Якщо обстріл застав у будівлі, негайно зійти у підвал. Якщо підвал відсутній або зачинений, зайти до сусідів на першому поверсі. Є правило: що нижче спустишся, то безпечніше. Зазвичай снаряди влучають у верхні поверхи. Якщо артилерійський обстріл застав у будинку зненацька і не лишилося часу зреагувати, швидко зайняти приміщення, які розташовані подалі від вікон, балконів (коридор, ванна кімната тощо), і дочекатись закінчення вибухів. Найчастіше уламки потрапляють у приміщення через вікна. Якщо є можливість, завчасно заклеїти скло вікон скотчем або забарикадувати шафами — це врятує від уламків скла. Якщо обстріли постійні, необхідно завчасно забарикадувати вікна мішками з піском, важкими меблями, речами.

Не можна вибігати з будинків на вулицю, користуватися ліфтом.

Якщо артилерійський обстріл застав на вулиці, негайно лягти на землю (канаву, яму), щільно притулитися до якогось виступу: бордюру, клумби, паркану або якоїсь бетонної конструкції — та накрити голову руками.

Найчастіше причиною поранення є не пряме влучення снаряду, а його уламки та вплив вибухової хвилі. Снаряди та міни розриваються у верхньому шарі ґрунту, а уламки після підриву летять на висоті 30-50 см над поверхнею землі.

Укриття має бути заглибленим і, разом із тим, розташовуватися подалі від споруд, які можуть обвалитися внаслідок прямого влучення або спалахнути. Ідеально захищає траншея чи канава (подібна до окопу) завглибшки 1-2 м, розташована на відкритому місці.

Після закінчення обстрілу необхідно зачекати приблизно 10 хв. Обережно піднятися, уважно оглянути місцевість навколо себе, пересуватися не кваплячись та уважно оглядати маршрут руху, ноги ставити на вільну від уламків поверхню. Не піднімати із землі незнайомі предмети. Снаряди можуть бути касетними, а місцевість у результаті застосування спеціальних боєприпасів може бути замінована. Бойові елементи касетних боєприпасів та снаряди, які не підірвалися, можуть вибухнути від найменшого дотику.

У випадку, коли обстріл застав у транспорті (таксі, тролейбусі, трамваї):

1. Попросити водія зупинити транспортний засіб.

2. Вийти з транспортного засобу та відбігти від дороги в напрямку від багатоповерхівок і промислових об'єктів, лягти на землю та закрити голову руками.

Якщо вибухи застали в дорозі на власному автомобілі — не розраховувати, що на авто можна швидко втекти від обстрілу. Необхідно зупинитися, вийти з автомобіля та відбігти якомога далі від дороги.

Укритися під час артилерійського обстрілу можна:

— у спеціально обладнаному бомбосховищі;
— у підземному переході;
— у будь-якій канаві, траншеї, ямі;
— у трубі водостоку під дорогою;
— уздовж високого бордюру чи підмурку паркану;
— у підвалі під капітальними будинками старої забудови;
— в оглядовій ямі гаража, станції технічного обслуговування;
— у каналізаційних люках;
— у вирвах, що залишилися від попередніх обстрілів.

Не можна використовувати для укриття: - під'їзди будинків; - місця під технікою (вантажівкою, автобусом); - не підготовлені для укриття підвали; - укриття, що розташовані ближче 30-50 м від багатоповерхових будівель; - проходи поміж штабелями, контейнерами, будівельними матеріалами.

Поведінка в натовпі. Натовп — це особливий біологічний організм. Він діє за своїми законами і не завжди дбає про інтереси окремих осіб, зокрема й про їхнє життя.

Почуття страху, що охоплює групу людей, миттєво передається іншим і переростає в некерований процес — паніку. У людей різко підвищується емоційність сприйняття того, що діється навкруги, знижується рівень відповідальності за свої вчинки. Людина не може розумно оцінити власну поведінку і обстановку, що склалася. У такій атмосфері досить тільки одному висловити, виявити бажання втекти з небезпечного району, як людська маса починає сліпо копіювати його дії. Тому люди найчастіше гинуть не від самої небезпеки, а від страху і паніки, що виникають у натовпі. Про це треба завжди пам'ятати і передбачати можливу поведінку натовпу.

Щоб не загинути в натовпі, краще правило — не потрапляти в нього або оминути його. Якщо це не можливо, у жодному разі не йти проти натовпу. Найнебезпечніше — бути затиснутим і затоптаним у натовпі!

Люди в натовпі завжди прориваються вперед, до виходу. Найбільша тиснява буває у дверях, перед сценою, біля арени тощо. Тому, заходячи в будь-яке приміщення, треба звертати увагу на запасні та аварійні виходи, знати, як до них добратися.

Не наближатися до вітрин, стін, скляних дверей, до яких тебе можуть притиснути. Якщо натовп захопив — не чинити йому опору. Глибоко вдихнути, зігнути руки в ліктях, підняти їх, щоб захистити грудну клітку. Не тримати руки в кишенях, не чіплятися ні за що руками, бо їх можуть зламати. Якщо є можливість, защипнути одяг. Нестійке положення на підборах або розв'язана шнурівка можуть скласти небезпеку для життя. Потрапивши в натовп, необхідно якнайшвидше зняти прикраси, шарф, краватку, викинути сумку, парасольку тощо. Якщо щось упало, у жодному разі не намагатися підняти, бо життя найдорожче.

Головне завдання в натовпі — не впасти. Якщо збили з ніг і впав / упала на землю, спробувати згорнутися клубком і захистити голову руками, прикриваючи потилицю. За будь-якої можливості потрібно спробувати встати на ноги.

З метою запобігання надзвичайним ситуаціям під час проведення масових заходів рекомендують об'єднати колег, друзів, знайомих, які беруть участь у масових заходах, у так звані «групи порятунку». Основне їхнє завдання — своєчасне і оперативне реагування на раптові запити присутніх і недопущення панічних настроїв.

Виявлення підозрілого предмета. Підозрілі предмети та речі — це сумки, пакети, згортки, портфелі, картонні коробки, упаковки цигарок, приймачі, мобільні телефони, іграшки тощо, у яких можуть бути замасковані вибухові пристрої або в які може бути закладена вибухівка (іл. 29.1).

Ознаки підозрілих предметів, які можуть виявитися вибуховими пристроями, такі: наявність дротів, малої антени, скотчу, підозрілих звуків (цокання годинника, клацання), джерел електричного живлення (батарейок, акумуляторів), розтяжки з дроту (шпагату, мотузки), незвичне розміщення предмета, а також не властивий йому специфічний запах.

Іл. 29.1. Підозрілі предмети (варіанти)

Якщо виявлено підозрілий предмет у під'їзді будинку: • не залишайте без уваги річ, яка не має перебувати в під'їзді; • опитайте сусідів, щоб установити власника або особу, яка цю річ залишила; • якщо власника не визначили, негайно повідомте про знахідку чергові служби МВС, СБУ, ДСНС та місцевого підрозділу з питань ЦЗ.

Якщо виявлено підозрілий предмет у громадському транспорті:

не залишайте без уваги забуту або бездоглядну річ;
зверніть увагу людей, що є поруч з вами, на таку річ й опитайте їх, намагаючись визначити власника або особу, яка могла цю річ залишити;
якщо власника не визначено, негайно повідомте про знахідку водія (машиніста) транспортного засобу.

Якщо виявлено будь-де підозрілий предмет, то не вчиняйте жодних дій:

не чіпайте, не відкривайте та не переміщуйте його;
зафіксуйте час його виявлення;
не використовуйте мобільні телефони та засоби радіозв'язку;
обов'язково дочекайтеся прибуття оперативно-слідчої групи, фахівців МВС і ДСНС та вкажіть місце розташування підозрілого предмета;
простежте, щоб люди відійшли на безпечну відстань від знахідки.

Якщо знайдено підозрілий предмет, який може виявитися вибуховим пристроєм, або боєприпаси, безпечними відстанями слід вважати такі рекомендовані зони евакуації та оточення (табл. 29.1):

Таблиця 29.1

Підозрілий предмет (знахідка): вибуховий пристрій або боєприпаси	Зони евакуації та оточення
Граната РГД-5	Не менше 50 м
Граната Ф-1	Не менше 300 м
Тротилова шашка масою 200 г	50 м
Тротилова шашка масою 400 г	75 м
Пивна банка місткістю 0,33 л	60 м
Міна МОН-50	75 м
Валіза (кейс)	230 м
Дорожня валіза	350 м
Автомобіль типу «Жигулі»	500 м
Автомобіль типу «Волга»	600 м
Мікроавтобус	900 м
Вантажна автомашина (фургон)	1250 м

1. Що таке особливий період? 2. Як ви будете діяти під час артилерійського обстрілу (бомбардування)? 3. Як ви будете діяти з початком бойових дій у вашій місцевості? 4. Як потрібно поводитися в натовпі? 5. Якими будуть ваші дії в разі виявлення підозрілого предмета?

§ 31. Екстрена валіза

Що потрібно з собою взяти на випадок виникнення НС?

Екстрена валіза — це узагальнена назва базового набору речей, які можуть знадобитися за будь-якої екстреної ситуації (іл. 31.1).

Цивільна екстрена валіза зазвичай є укомплектованим наплічником об'ємом від 30 л, у якому міститься мінімальний набір одягу, предмети гігієни, медикаменти, інструменти, предмети самооборони та продукти харчування.

Усі речі в екстреній валізі мають бути новими (і періодично оновлюваними) і не використовуватися в повсякденному побуті.

Цивільна екстрена валіза призначена тільки для одного — максимально швидкої евакуації з небезпечної зони (території, де відбуваються землетрус, потоп, пожежа, підвищена криміногенна обстановка, епіцентр військових дій тощо).

Іл. 31.1. Екстрена валіза

Правильно укомплектована екстрена валіза має забезпечувати автономне життя людини в більшості екстремальних ситуацій, коли поблизу немає води, їжі, тепла, даху над головою. Екстрена валіза має бути в кожній родині.

Труднощі під час комплектації. Формування екстреної валізи може займати за часом до кількох місяців. Фактори, що впливають на тривалість процесу комплектації, перераховані нижче:

найважливіший фактор — розуміння необхідності того чи іншого елемента екстреної валізи. І це приходить з досвідом. З першого разу навряд чи вийде зібрати якісну екстрену валізу;
фінансовий фактор, тобто фактор вибору між якісними речами і речами широкого вжитку. Це перевіряється як практикою, так і порівняльними характеристиками. Найкраще «протестувати» аналогічний примірник елемента екстреного комплекту в повсякденному житті.

Наплічник. Правильно вибраний наплічник забезпечить надійність, зручність і необхідну місткість. В ідеалі наплічник краще вибирати такий, до моделі якого ви звикли, але якщо такого немає, то, в принципі, для екстреної валізи цілком придатний будь-який туристичний наплічник.

Обсяг наплічника вимірюється в літрах. За обсягом вибирають наплічник залежно від того, скільки речей у ньому планується нести. Краще придбати наплічник тільки після того, як основна частина предметів буде зібрана і можна буде адекватно оцінити той об'єм наплічника, який потрібен.

Наплічники бувають кількох типів (іл. 31.2).

1. «Колобки» (іл. 31.2 а). Наплічник — це безформний речовий мішок з брезенту, тканини чи іншого матеріалу, що має дві лямки. Завантажений до межі «колобок» не дуже зручний для носіння, тому що центр ваги віддалений від спини. Отож біг, подолання перешкод та інші активні дії з таким наплічником утруднені — за наявності значного вантажу «колобок» може «перекинути» власника назад чи вбік. Має мінімальний обсяг, що варіюється в межах від 20 л до 60 л.

З плюсів подібного роду наплічників — їх довговічність, ціна і маса.

Іл. 31.2. Наплічник: а) «колобок»: б) анатомічний; в) станковий

2. Анатомічні наплічники (іл. 31.2 б). Цей різновид наплічників — це мішок із синтетичної тканини, що має у своїй конструкції елементи з різних легких сплавів і пластику, що надають наплічнику форми.

Наплічник має «спину» — частина наплічника, що прилягає до тіла і забезпечує комфорт під час руху. Стяжки дозволяють регулювати обсяг наплічника залежно від його реального вмісту. Поясний ремінь полегшує перенесення великовагових вантажів — використання такого ременя зумовлює те, що навантаження з плечей переміщується на нижню частину тулуба. Грудна стяжка, яка фіксує лямки наплічника, забезпечує неможливість сповзання лямок з плечей і, як наслідок, стійкість наплічника на тілі. Зовнішні кишені призначені для дрібних і часто використовуваних предметів. Клапан відстібається не повністю, найчастіше на ньому присутня додаткова кишеня. Розкриваються додаткові секції, що збільшує обсяг. Обсяг наплічника від 30 і більше (~ 130) л.

3. Станкові наплічники (іл. 31.2 в). Багато чого зі сказаного про анатомічний наплічник стосується і станкового. За винятком того, що в основі станкового наплічника лежить рама, створена з алюмінієвого сплаву або вуглепластику, яка перерозподіляє навантаження в ділянку попереку й надає наплічнику форми. Особливість станкового наплічника — це його жорстка конструкція. Станковий наплічник застосовують туристи для тривалих піших подорожей, коли є необхідність перенесення великогабаритних вантажів. Рама кріпиться до наплічника з боку спини і дає змогу прикріплювати до неї додатковий вантаж. Станкові наплічники травмонебезпечні, тому що під час падіння трапляються випадки ушкодження хребта об жорстку металеву раму.

Тому найкраще в якості «валізки» використовувати «колобок» або анатомічний наплічник, які відносно недорогі, травмобезпечні, доволі зручні та комфортні для носіння, гнучкі, мають регульований обсяг та легкі.

Комплектація екстреної валізи. Численні рекомендації радять покласти в екстрену валізу якомога більше речей, найчастіше дійсно необхідних (наприклад сокиру, пилку). Але розширювати нескінченно екстрений комплект не можна, бо реальна маса такої «валізи» стає просто непідйомною для людини. І з цим необхідно рахуватися. Загалом, проблема маси — головна проблема під час формування екстреного наплічника.

Екстрена валіза комплектується на 40-50 % під конкретну людину. І цілком можливо, що для себе можна взяти якісь речі, не згадані нижче. Це нормально. Головне, пам'ятайте, що екстрений комплект — це не прогулянковий ранець, а засіб, що дозволяє не замерзнути і не померти з голоду в перші дні трагедії.

А тепер розгляньмо докладніше перелік речей і продуктів, які мають бути в наплічнику. Список частково заснований на рекомендаціях Нью-Йоркської служби з надзвичайних ситуацій. Можливо, у ваших краях або для вашої родини список доведеться скоротити або розширити. Наприклад, для людей похилого віку чи дітей.

Отже, для надзвичайних ситуацій, описаних вище, повинен бути напоготові якісний надійний наплічник з такими речами і продуктами.

1. Копії важливих документів у водонепроникній упаковці (іл. 31.3). Заздалегідь необхідно зробити копії паспортів, автомобільних прав, документів, що доводять права на нерухомість, автомобіль тощо. Документи укласти потрібно так, щоб їх легко можна було дістати. Якщо є можливість відсканувати документи, то не завадить зберігання документів і на CD-R-диску або Flash-накопичувачі у вигляді файлів зображень. Бажано покласти з документами фотографії рідних і близьких.
2. Кредитні картки і готівка. Завжди (в будь-який час) має бути запас грошей.
3. Дублікати ключів від будинку та авто.
4. Карта місцевості і доведений до відома всіх членів сім'ї спосіб екстреного зв язку і місце зустрічі.
5. Пристрої зв'язку і доступу до інформації. Невеликий радіоприймач з можливістю прийому YKX/FM-діапазону. У продажу є недорогі приймачі з динамо-машинкою для живлення. Приймач дає змогу стежити за тим, що відбувається. Запасні батарейки для приймача. Можна взяти недорогий мобільний телефон із зарядним пристроєм.
6. Ліхтарик, а краще кілька, із запасними батарейками і лампочками для нього.
7. Компас і годинник. Купувати водонепроникні.
8. Мультитул (іл. 31.4) — багатофункціональний інструмент. Зазвичай він виглядає як складні пасатижі, у ручках якого заховані додаткові інструменти (ніж, шило, пила, викрутка, ножиці і багато іншого).
9. Ніж і топірець.

Іл. 31.3. Копії документів у водонепроникній упаковці

Іл. 31.4. Мультитул

Іл. 31.5. Одяг — найважливіша річ в екстреній валізі

10. Сигнальні засоби (свисток, фальшфеєр).
11. Пакети для сміття ємністю 120 л (штук 5). Може замінити тент, якщо розрізати.
12. Рулон широкого скотчу.
13. Упаковка презервативів (12 штук без коробки, без мастила й ароматизаторів). Може знадобитися в багатьох ситуаціях.
14. Шнур синтетичний, діаметр 4-5 мм, довжина — 20 м.
15. Блокнот і олівець.
16. Нитки та голки.
17. Аптечка першої необхідності. Кількість ліків розрахована на надання допомоги не тільки собі, а й іншим: • бинти, лейкопластир, йод, вата; • активоване вугілля (інтоксикація); • парацетамол (жарознижувальний); • супрастин (алергія); • іммодіум (діарея); • фталазол (кишкова інфекція); • альбуцид (очні краплі); • антибіотики в пігулках.
18. Постійні ліки, які ви вживаєте регулярно, готують на тиждень із зазначенням дозування та способу застосування. Імена та телефони ваших лікарів. Стежити за терміном придатності ліків.
19. Одяг, а саме: накидка від атмосферних опадів з капюшоном, всесезонна куртка, нижня білизна (2 комплекти), шкарпетки бавовняні (2 пари), запасні штани, сорочка або кофта, в'язана шапочка, рукавиці, шарф, надійне і зручне взуття (іл. 31.5). Узагалі одяг добирають індивідуально, охопити всі нюанси і тонкощі тих чи інших видів одягу неможливо. Ось головні критерії, які застосовують під час вибору одягу: міцність, довговічність, стійкість до механічних ушкоджень, стійкість до опадів, універсальність, максимально ефективний захист від холоду.
20. Міні-палатка, килимок-пінка, спальник—не обов'язкові, але бажані. Без них об'єм наплічника складе не більше 30 л.
21. Гігієнічні засоби: зубна щітка і паста, невеликий шматок мила, рушник (продаються спресовані в супермаркетах), туалетний папір, кілька упаковок сухих хусток, кілька носових хусток, вологі серветки. Жінкам — засоби особистої гігієни. Можна взяти бритву і манікюрний набір.
22. Товари для дітей.
23. Посуд: казанок, фляга, ложка, горнятко (краще металеве 0,5 л), розкладний стаканчик.
24. Сірники (краще туристичні). Запальничка.
25. Запас їжі на кілька днів. Все, що можна їсти без приготування і що займає мало місця, довго зберігається. Питна вода на 1-2 дні, яку потрібно періодично оновлювати. Висококалорійні солодощі (дуже добрий для цього чорний шоколад, який досі використовується тактичними військовими групами). Пригорща льодяників.
26. Продукти: 2 банки з гарною тушонкою; галети; супові пакети; м'ясні чи рибні консерви; якщо є місце: будь-яка крупа, макарони, сухі овочеві напівфабрикати.
27. Горілка або медичний спирт.
28. Сімейні цінності, реліквії, але тільки після упаковки найнеобхіднішого.

Пакування речей в екстреній валізі. Оскільки абсолютно не відомо, у яких умовах доведеться експлуатувати екстрену валізу, то стає очевидним той факт, що грамотне укомплектування речей — запорука їх збереження та ефективності виживання.

Насамперед необхідно захистити екстрений наплічник від зовнішніх впливів: передбачити, що захистить його від намокання, наприклад від дощу й мокрого снігу.

Є кілька варіантів, як приховати наплічник від негоди: • використовувати натільний плащ-дощовик типу пончо, одягнувши його і на наплічник (іл. 31.6); • використовувати спеціальну накидку для наплічника (іл. 31.7).

Мінуси першого варіанта доволі суттєві: для того, щоб зняти або одягти наплічник, доведеться знімати і пончо. Це загрожує намоканням одягу людини. Тому цей варіант краще не розглядати, а заздалегідь придбати спеціальну накидку для наплічника (іноді входить у комплектацію наплічника).

Іл. 31.6. Натільний плащ-дощовик типу пончо

Іл. 31.7. Наплічник зі спеціальною накидкою

Іл. 31.8. Зберігання дрібних речей у харчових мішечках

Плюси очевидні: у негоду можна сміливо знімати наплічник, не зачіпаючи натільний захист. Якщо з певної причини в наплічник потрапить вода, то захист речей мають забезпечити індивідуальні упаковки кожного комплекту.

Будь-які види предметів в екстреній валізі, які можуть стати непридатними через промокання, найкраще зберігати в поліетиленових мішках. І, бажано, окремо, упаковуючи кожну річ індивідуально, у свій мішечок, а не запихаючи все в один великий пакет. Для дрібних речей, як-от набір носових хустинок, зв'язки бинтів, таблеток та іншого, краще використовувати маленькі харчові мішечки (іл. 31.8).

Для більших предметів, наприклад одягу, можна використовувати звичайні побутові пакети. Крім них, можна використовувати багаторазові герметичні мішки. У туристичних магазинах зазвичай продають такі мішки, різні за об'ємом. Є компресійні мішки, водонепроникні, що дають змогу заощадити місце за рахунок ущільнення одягу.

Для зберігання крихких речей, а так само для зберігання дрібних предметів можна використовувати різні контейнери як секційного типу, так і несекційного (іл. 31.9).

Іл. 31.9. Медична аптечка створена: а) на базі контейнера для рибалок; б) на базі контейнера для зберігання і перенесення їжі

У сучасних гіпермаркетах вибір контейнерів великий: є харчові контейнери, медичні, контейнери для рибалок/туристів/мисливців тощо. Однак захоплюватися контейнерами не варто, тому що їх використання зменшує вільний об'єм наплічника.

Як укладати речі в наплічник, точної відповіді немає. Вважають, що важкі речі доцільно розташувати ближче до спини, у нижній частині наплічника. Основна маса має бути на рівні плечей. Однак найбільш використовувані речі, наскільки важкими вони б не були, усе-таки краще покласти у верхню частину наплічника або в його додаткові кишені, якщо вони є.

Групувати речі найкраще за категоріями в поліетиленових пакетах. Речі в наплічнику потрібно зберігати таким чином, щоб чітко знати, що де лежить, і не змішувати різні за використанням предмети. Продукти харчування не можна класти разом із ліками, а елементи гігієни не слід зберігати з інструментами побутового призначення.

Предмети і речі, які часто використовують (дощовик, засоби для розпалювання вогню, аптечку), необхідно зберігати так, щоб до них було легко дістатися. Для цього часто використовувані предмети краще класти в окремі додаткові кишені наплічника (або одягу) або укладати їх поверх інших речей екстреного комплекту.

1. Що ви розумієте під поняттям «екстрена валіза»? 2. З якими труднощами можна зіткнутися під час комплектації екстреної валізи? 3. Який тип наплічника найкраще вибрати для екстреної валізи? Чому? 4. Які речі ви поклали б до екстреної валізи? Чому?
5. Як, на вашу думку, можна захистити наплічник та речі в ньому від вологи? 6. Спільно з батьками вдома укомплектуйте екстрену валізу.

Домашнє завдання

Переглянути відеоролик, розміщений на блозі, презентацію за посиланням http://surl.li/gqfah , опрацювати інформацію на блозі, скласти конспект.

20 квітня

Тема уроку: "Надзвичайні ситуації, які характерні для регіону, їх наслідки для життєдіяльності населення та суб’єктів господарювання. Потенційно небезпечні об’єкти міста (району). Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій".

Домашнє завдання

Опрацювати §§ 44, 45, відповідати на питання. Випереджаюче завдання «Попередження

виникнення можливих

надзвичайних ситуацій», «Вміст та складання

тривожної валізи на випадок термінової

евакуації або переходу до захисних споруд».

13 квітня

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Єдина державна система цивільного захисту та її складові. Законодавче та нормативно-правове забезпечення її функціонування".

2. "Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій. Загальні ознаки надзвичайних ситуацій. Джерела небезпечних ситуацій у військовий час".

Домашнє завдання

Опрацювати §§ 41, 42, 43, відповідати на питання. Випереджаюче завдання «Потенційно

небезпечні об’єкти міста (району)»,

«Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій». Виконати тести за посиланням http://surl.li/giepq до 17.00 17.04.2023.

6 квітня

Тема уроку: "Алгоритм надання домедичної допомоги при травмах живота. Порядок надання допомоги при травмах очей".

Домашнє завдання

Опрацювати § 39, 40, відповідати на питання. Повторити §§ 32-38, підготуватися до тестування.

23 березня

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Алгоритм надання домедичної допомоги при травмі хребта".

2. "Алгоритм надання домедичної допомоги при травмі грудної клітки".

Домашнє завдання

Опрацювати §§ 37, 38, відповідати на питання.

9 березня

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Порядок надання домедичної допомоги при переломах і вивихах".

2. "Особливості накладання шин на верхню та нижню кінцівки. Тренування у наданні допомоги при переломах".

Домашнє завдання

Опрацювати §§ 34, 35, відповідати на питання.

2 березня

Тема уроку: "Вивихи суглобів, їх класифікація. Ознаки вивихів".

Домашнє завдання

Опрацювати § 33, відповідати на питання. Виконати тести за посиланням http://surl.li/fdsaf до 18.00 2 березня 2023.

23 лютого

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Вміст та умови використання аптечки невідкладної допомоги, автомобільної".

2. "Поняття про переломи кісток, їх класифікація. Ознаки переломів".

Що має бути в аптечці першої допомоги

Вироби медичного призначення

1. Ножиці. Є універсальним засобом у кожній аптечці. Багато хто вважає, що цей інструмент необхідний для розрізання бинтів, які представлені в аптечці, проте їх можна порвати і руками. У першу чергу ножиці потрібні для розрізання одягу на постраждалому для забезпечення доступу до пошкодженої частини тіла. Навіть такий нехитрий прилад як ножиці повинен мати певні вимоги. Рекомендується комплектувати аптечку спеціальними тактичними медичними ножицями. Вони мають безпечну заокруглену форму, завдяки чому застосовуються для розрізання одягу, коли потрібно звільнити доступ до рани, а також різання бинтів, перев'язок та інших матеріалів.

2. Пінцет. За його допомогою можна витягти з тіла різного роду сторонні предмети, наприклад, скло, різного роду уламки та ін. Пінцет повинен бути прямий, тобто без зубчиків та викривлень, але при цьому внутрішня поверхня має бути трохи ребристою.

3. Англійська шпилька. Її завдання полягає у тому, щоб фіксувати краї бинта. Попри те, що багато бинтів, особливо еластичних, мають в комплекті спеціальні пластикові фіксатори, англійська булавка буде не зайвою, як мінімум завдяки своїм мініатюрним розмірам.

4. Одноразові рукавички. Вони використовуються за своїм прямим призначенням — для захисту як постраждалого, так і людини, яка надає першу медичну допомогу від інфекції, а також бруду, який може потрапити в рану і кров. До цього виробу є особливі вимоги. Багато лікарів кажуть, що «аптечка починається з рукавичок». Основна вимога до рукавичок – це міцність. Вони повинні бути еластичними, а також добре облягати руку та пальці. Медичні рукавички в аптечці повинні бути наступного складу: вінілові; нітрилові; латексні. Також до аптечки першої допомоги можна покласти латексні рукавички високого ризику (ambulance high risk).

5. Джгут. Застосовується для надання першої долікарської допомоги з метою тимчасової зупинки кровотечі із судин кінцівок. Сучасні джгути працюють таким чином, щоб надавати допомогу досить ефективно як потерпілому, так і самому собі, у разі потреби. Виділяють два основних види джгутів на цей час — джгут Есмарха і турнікет. Джгут Есмарха є гумовою стрічкою з отворами на одному кінці і спеціальним гачком для фіксації на протилежному. Довжина цього джгута становить близько 1,5 метрів. Турнікет, на відміну від джгута Есмарха, є більш сучасним і компактним засобом, що відрізняється високою ефективністю під час кровотеч будь-якого типу та інтенсивності.

6. Одноразові шприци. Вони мають бути різних форм та розмірів. Цей медичний виріб можна застосовувати у різному вигляді та ситуаціях. Найчастіше шприц використовується для внутрішньом'язового введення при алергічних реакціях негайного типу, наприклад, набряк Квінке або анафілактичний шок. Можна також використовувати окремі елементи шприца, такі як голка. Нею можна скористатися для видалення скалки. Крім цього, шприц може знадобитися і без голки, що перетворює його на свого роду піпетку при закапуванні ока, вуха або носа, а також застосування рідких лікарських форм, наприклад, сиропу. До того ж у такий спосіб можна чітко дозувати лікарський препарат.

7. Бинт та вата. В аптечці бажано мати 3 види марлевих бинтів — 5 см на 5 м, 10 см на 5 м, 14 см на 7 м. Крім марлевих, в аптечці повинні бути також еластичні бинти. У бинта з даного матеріалу, способів застосування набагато більше, ніж у марлевого, наприклад: давляча пов'язка; іммобілізація чи фіксування пошкодженої кінцівки або частини тіла; застосування після тривалого положення кінцівки у пригніченому стані. Після вилучення цієї кінцівки необхідно обмотати її еластичним бинтом. Трубчасті бинти виконують роль фіксації пов'язки. Вони також бувають різних розмірів, маючи номери – 1, 2 та 3, тобто для пальця, руки чи голови. Бажано, щоб в аптечці були всі розміри трубчастих бинтів.

8. Індивідуальний перев'язувальний пакет. Даний комплект перев'язувального матеріалу, призначений для надання першої допомоги у вигляді накладання пов'язки під час поранення, кровотечі, а також опіках. Цей пакет складається з марлевого бинта та ватно-марлевої подушечки розташованої посередині. Існує 2 види індивідуальних перев'язувальних пакетів — стандартний та армійського зразка, який складається з марлевого бинта та двох ватно-марлевих подушечок, одна з яких є зафіксованою, а іншу можна пересувати бинтом на необхідну відстань.

9. Лейкопластир. Є універсальним засобом не тільки у аптечках, а й у простих сумках людей. Пластир має безліч функцій, наприклад: закриття та захист рани від попадання бруду та бактерій; уникнення повторного механічного пошкодження; стягування краю ран, що прискорює її загоєння. Пластирі бувають 2 видів — бактерицидні та рулонні. В аптечці має бути комплект бактерицидних пластирів різних форм та розмірів. При цьому дуже важливо, щоб ці пластирі були водостійкими, про що можна прочитати на упаковці. Що стосується рулонного пластиру, то з його допомогою можна зафіксувати стороннє тіло, що стирчить зі шкіри. За допомогою даного лейкопластиру можна зробити спеціальний клапан, щоб людина могла без проблем доїхати до лікарні. Крім розмірів пластирів (ширина, величина), вони відрізняються також і матеріалом виготовлення, а саме паперові та тканинні. З тканинним пластиром можна зробити те, що не можна зробити за допомогою паперового, наприклад, змінити його розміри, надавши будь-яку ширину.

10. Антисептичні серветки. Будь-яка маніпуляція з надання першої допомоги, навіть найменша, починається з чистоти та стерильності. Звичайно всі процедури повинні здійснюватися тільки в стерильних рукавичках, але перед тим, як їх одягати, руки необхідно протирати антисептичною спиртовою серветкою.

11. Косинка фіксуюча 50 Х 50 см. Застосовується при забоях, травмах, вивихах, переломах та інших пошкодженнях як фіксатор кінцівки перед тим, як її огляне фахівець.

12. Протиопікова серветка. Ця серветка просочена гідрогелем. При торканні цієї серветки до місця опіку, гідрогель внаслідок підвищення місцевої температури тіла, випаровується і тим самим охолоджує рану і зменшує больовий синдром.

Лікарські препарати в аптечці невідкладної допомоги

1. Розчин йоду 5% — антисептичний та дезінфікуючий лікарський засіб. Крім того, цей відомий з найдавніших часів засіб має широкий спектр терапевтичної активності, надаючи не тільки бактерицидну та противірусну, а також протигрибкову дію. При використанні йоду при різних ранових процесах необхідно запам'ятати головне правило — поверхню рани обробляти ним протипоказано, а тільки її краї. Крім того, за допомогою йоду дуже зручно забезпечити стерильність будь-яких інструментів. Також можна використовувати йод для обробки нігтьової пластини у разі її пошкодження.

2. Антисептик — знезаражуючий засіб. У зв'язку з реаліями останнього часу, пов'язаного з коронавірусною інфекцією, антисептик чи санітайзер став постійним супутником людей, незалежно від місця їхнього перебування. Однак слід розділяти обробку пошкодженої та неушкодженої шкіри. Річ у тому, що є різниця між популярним останнім часом санітайзером та антисептиком. Санітайзери не призначені для обробки рани і навіть поверхні навколо неї, оскільки їх склад, як правило, не відповідає нормам асептики та антисептики. У разі першої допомоги антисептик потрібен в першу чергу для обробки ран і поверхонь поруч з нею. Найголовнішою вимогою до антисептика є зручність і універсальність його використання, тобто можливість використовувати його як для обробки самої рани, так і її країв. Основні антисептики, які підходять для обробки ран, мають у складі наступні речовини: мирамістин; хлоргексидин; препарати срібла; повідон-йод; етанол (70%); декаметоксин; перекис водню.

3. Антибактеріальна мазь. Антибактеріальна мазь стане в нагоді всього в 1 випадку — коли після події, а саме ситуації яка призвела до виникнення раневої поверхні, доведеться довго добиратися до лікаря. Якщо ж у найближчі 3-4 години є можливість дістатися лікаря або викликати швидку, то антибактеріальною маззю користуватися не слід, оскільки лікар, оцінивши ситуацію, може визначити суть лікування.

4. Протиопікові засоби (Бетадин, Пантенол, Аекол). Важливо відзначити, що ця група препаратів використовується як при термічних, так і хімічних опіках. В аптеках зараз існує великий і різноманітний вибір спеціальних засобів від опіків. Як правило, ці препарати йдуть на основі пантенолу — сильного шкірного вітаміну, що посилює процеси загоєння. Нерідко до протиопікових препаратів на основі пантенолу також додаються інші активні речовини, наприклад, антибіотики або дезінфікуючі засоби.

5. Засоби для пероральної регідратації (Регідрон, Регісол, Іоніка). При найрізноманітніших станах, таких як отруєння, блювання, діарея, тепловий або сонячний удар, виникає природна втрата рідини, разом з якою організм людини залишають також необхідні електроліти. Даний засіб є порошком, який розводиться у певній кількості води, що є ідеальним розчином, який містить основні солі та глюкозу. Цей розчин є ідеальним рішенням при втраті рідини. Засоби для пероральної регідратації бувають із солонуватим та солодким смаком. Фахівці рекомендують мати в аптечці обидва смаки, оскільки при зневодненні у дитини вона може просто відмовитися від солонуватого регідратанту.

6. Ентеросорбенти (Атоксіл гель, Ентеросгель, Полісорб, Сорбекс). Як сорбент часто в аптечку кладуть активоване вугілля. Даний бюджетний лікарський засіб призначений для виведення з організму токсинів і застосовується часто при різноманітних отруєннях (часто лікарських та харчових) та алергічних реакціях. Доза активованого вугілля становить 1 г на 10 кг ваги. В 1 таблетці активованого вугілля 0,25 г, тобто на кожні 10 кг ваги необхідно дати 4 таблетки.

Основною перевагою активованого вугілля є його низька ціна, однак у даного сорбенту існує один певний недолік, про який вже згадувалося вище. Оскільки він призначається на 10 кг маси тіла, деяким людям може знадобитися випити кілька упаковок для досягнення необхідного терапевтичного ефекту. Нині існує велика кількість найрізноманітніших ентеросорбентів будь-якого смаку та лікарських форм. Ентеросорбенти, придатні для дітей, у яких ще не розвинений ковтальний рефлекс, мають форму гелю, пасти або порошку для розведення у воді. Для дорослих також існують сорбенти в капсулах, однак вони можуть застосовувати всі існуючі форми до смаку.

7. Нестероїдні протизапальні та жарознижувальні препарати. Представниками цих засобів є Парацетамол (анальгетик-антипіретик) та Ібупрофен (нестероїдний протизапальний препарат). Попри це, зовсім не важливо, що буде в аптечці з цих груп препаратів, проте багато лікарів рекомендують тримати в ній обидва лікарських засоби. Це пов'язано насамперед з тим, що на той чи інший препарат в людини може бути алергія чи індивідуальна непереносимість. Також слід звернути увагу на лікарську форму. Коли ми надаємо безпосередньо невідкладну допомогу, то лікарська форма препарату має бути саме рідкою, оскільки його всмоктування збільшується. Внаслідок чого, при можливості, слід мати різні лікарські форми даних препаратів.

8. Антигістамінні препарати (Аллегра, Цетрін, Хітакса, Кларитин, Еріус, Едем). Всі знають, для чого застосовуються протиалергічні або антигістамінні препарати, проте слід уточнити кілька нюансів щодо цих ліків. Усім знайомі знамениті протиалергічні препарати як Димедрол, Тавегіл, Супрастин тощо. Дані препарати відносяться до представників «старої школи», але є незамінними під час різного роду анафілактичних реакцій (набряк Квінке, анафілактичний шок). Проте сьогодні існують більш сучасні антигістамінні препарати, які не викликають сонливості та інші побічні реакції, ніж їх попередники. Лікарі рекомендують покласти в аптечку протиалергічні препарати на основі Лоратадину або Цетиризину. Також не слід забувати і про антигістамінні мазі (Псило Бальзам, Феністил), що використовуються при алергічних та запальних реакціях шкіри немікробної етіології (себорейний дерматит, екзема різного генезу та локалізації, псоріаз).

9. Судинозвужуючі препарати для носа (Евказолін Фармазолін, Тизин, Санорин, Нафтизин, Септаназал). Нормальне вільне дихання є важливим чинником для комфортної життєдіяльності, оскільки постійна закладеність носа внаслідок травми чи іншого чинника, призводить недостатнє постачання до мозку кисню. Судинозвужувальні препарати бувають різних концентрацій залежно від віку. Найпоширенішим судинозвужувальним препаратом є Ксилометазолін або будь-який інший препарат на його основі. Даний засіб буває 0,1% та 0,05% (дитячий). Проте існує велика кількість різних судинозвужувальних препаратів на будь-який смак, вік та гаманець.

Оскільки у маленьких дітей на тлі простудних захворювань та інших факторів часто болять вуха, обов'язково в аптечці мають бути і вушні краплі (Отіпакс, Отінум, Полідекса).

10. Препарати для серцево-судинної системи. Зрозуміло, що серйозні препарати для серця і судин, які відпускаються за рецептом, призначаються виключно лікарем. При серцевих болях, нападах стенокардії або підвищеному хвилюванні, в аптечці повинні бути старі добрі Валідол і Нітрогліцерин. Однак слід уточнити, що Валідол пригнічує напади стенокардії легкого ступеня тяжкості і в основному призначений при істерії, неврозах та головному болі, спровокованому прийомом нітратів, таких як Нітрогліцерин. А ось Нітрогліцерин є препаратом вибору під час нападів стенокардії.

11. Йод таблетований. У разі небезпеки радіоактивного зараження з боку атомних станцій або ворожих ядерних бомб перше, що відбувається — це викид радіоактивного йоду, який патологічно впливає на щитовидну залозу. Саме тому в цьому випадку необхідно прийняти внутрішньо звичайний йод. Випити йод необхідно саме тоді, коли загроза є реальною — перші години або в ідеалі хвилини після оголошення тривоги ядерного забруднення. Якщо таблетка йоду приймається у перші 2 години, то захист щитовидної залози становить понад 90%.

Необхідно розуміти, який саме йод слід приймати внутрішньо. Необхідним препаратом у разі є таблетки калію йодида. В одній таблетці міститься 250 мг цього елемента, що є спеціальною профілактичною дозою при радіації. У разі загрози радіоактивного ураження будь-яка людина старше 2 років повинна прийняти 125 мг калію йодиду, що еквівалентно половині 1 таблетки. Дітям віком до 2 років, у даному випадку показано 40 мг — 1/6 таблетки. Як альтернатива калію йодиду можна використовувати звичайний розчин йоду 5%. Застосовувати його краще змішавши з молоком або звичайною водою. Людям старше 14 років показано 40 крапель. Від 5 до 14 років – 20 крапель. Дітям молодше 5 років йод 5% приймати не можна, але є варіант, як можна його застосувати. У цій ситуації необхідно 20 крапель йоду розвести водою і нанести на шкіру у вигляді йодної сітки, наприклад, на стегно або передпліччя. Дітям молодше 2 років необхідно капати у воду для йодної сітки не 20, а 10 крапель.

12. Гормональні препарати. У ролі гормональних препаратів найчастіше виступають кортикостероїди — гормони кори надниркових залоз. Основними представниками цієї групи препаратів є Дексаметазон, Преднізолон та Гідрокортизон. Найчастіше при вже згаданих анафілактичних реакціях застосовують кортикостероїди в ін'єкціях. Ще частіше після введення гормону роблять внутрішньом'язову ін'єкцію антигістамінного препарату. Гормон у цьому випадку має імунодепресивний стан, а протиалергічний препарат блокує гістамінові Н1-рецептори, безпосередньо нейтралізуючи саму реакцію. Стандартні ампули містять 1 мл гормонального засобу. Якщо вага людини менше 30 кг – вводять 2 мл. При вазі понад 30 кг – 3 мл. Також, обов'язково, аптечка повинна містити адреналін. Випускається адреналін у ампулах по 1 мл. Дітям до 6 років – до 0,15 мл, 6-12 років – 0,25 мл, більше 12 років – 0,5 мл.

13. Протидіарейні препарати (Лоперамід, Імодіум, Смекта). Частим супутником кишкових отруєнь, інтоксикацій та деяких захворювань є діарея та біль у животі, тому одними з найнеобхідніших груп препаратів екстреної допомоги, що знаходяться в аптечці, є протидіарейні засоби. Протидіарейні препарати, зменшуючи перистальтику кишківника та підвищуючи тонус сфінктерів, знижують позиви та неприємні симптоми.

14. Седативні препарати (Валеріана, Персен та Ново-пасит). Заспокійливі препарати складно зарахувати до першої допомоги, проте вони чудово справляються з підвищеною нервовою збудливістю, безсонням та тривожністю, що є важливим під час різних непередбачуваних ситуацій. Слід зазначити, що як седативні препарати маються на увазі безрецептурні тобто рослинні компоненти, що мають як активну речовину. Рецептурні седативні препарати, що стосуються групи анксіолітиків або антидепресантів, призначаються виключно лікарем.

Зверніть увагу! Люди, які страждають на невиліковні захворювання, такі як цукровий діабет, гіпо- та гіпертиреоз, бронхіальна астма, різні захворювання серцево-судинної системи, а також іншими патологіями повинні завжди мати під рукою запас своїх життєво необхідних препаратів на термін не менше 1 місяця.

Домашнє завдання

Переглянути відеоролик, опрацювати інформацію, які розміщені вище, § 32, відповідати на питання. Повторити §§ 26-31, підготуватися до тестування.

16 лютого

Тема уроку: "Особливості перев’язки ран при пораненні різних частин тіла".

До типових пов'язок, які накладаються на різні області тіла за допомогою бинта, відносять такі.

І. При пораненнях голови.

1. Пов'язку на око накладають так: двома ходами бинта закріплюють його навколо лоба, потім із потилиці бинт ведуть під вухом, через око на лоб і знову повертаються до потилиці. Ходи бинта чергують. Пов'язку закріплюють навколо лоба і потилиці.

2. Пов'язку на вухо накладають, починаючи з двох ходів, які закріплюють пов'язку навколо шиї. Наступний хід роблять вгору через голову, починаючи його за здоровим вухом і закінчуючи проведенням через пошкоджене вухо. Далі бинт ведуть знову навколо шиї на потилицю, потім на лоб і навколо лоба і т. д.

3. На потилицю накладають хрестовидну пов'язку (той, хто подає допомогу, стає ззаду пораненого). Спочатку бинт закріплюють навколо голови потім спускають з потилиці на шию і ведуть навколо шиї, потім піднімають бинт знову на потилицю і проводять навколо голови через лоб .

4. Для перев'язки ран в області підборіддя, губ, носа і потилично-тім'яної частини голови застосовують пращевидну пов'язку. Середину розрізаного на кінцях бинта накладають на рану, а роздвоєні кінці пращі відповідно зв'язують навколо голови, одна пара кінців має перехрестити іншу .

5. Пов'язку на тім'яну область накладають у вигляді чепчика. Від бинта відрізають шматок довжиною 50—70 см. Його накладають на тім'я, а кінці спускають спереду вух і дають держати потерпілому або помічнику. Потім бинт прив'язують до одного з кінців на рівні вуха і проводять через лоб на протилежний бік. Тут два рази обкручують навколо другого кінця стрічки вертаються через тім'я, ведуть косо, щоб накрити нову частину голови, і так роблять доти, доки не покриє весь череп. Кінці, які висять, зав'язують під підборіддям.

II. При пораненнях верхнього плечового поясу і верхніх кінцівок.

1. При пораненнях плечового суглоба, верхньої частини лопатки і верхньої третини плеча накладають колосовидну пов'язку. Стати потрібно збоку від пошкодженої кінцівки, той, хто бинтує, накладає два закріплюючих ходи навколо верхньої третини плеча, виводячи бинт із пахової ямки угору на плечовий суглоб. Продовжуючи бинтування, ведуть бинт косо донизу через спину під здорову руку, далі бинт проводять через груди на пошкоджений плечовий суглоб і навколо плеча. Ходи повторюють, перекриваючи попередній на половину ширини бинта доти, поки не буде забинтований повністю весь плечовий суглоб і надпліччя.

2. На плече накладають звичайну кругову пов'язку; бинт спрямовують знизу вгору. Об'єм плеча знизу угору збільшується, тому під час бинтування роблять перегини, що дає можливість щільно його накладати. Закінчують бинтування і закріплюють бинт унизу, на більш тонкій частині кінцівки.

3. На ліктьовий суглоб пов'язку накладають, зігнувши руку пораненого в суглобі під кутом 90°. Тип пов'язки — вісімкоподібна. Спочатку двома ходами закріплюють бинт навколо плеча, потім через суглоб косо ведуть бинт на передпліччя і закріплюють його навкруги двома обертами; потім бинт знову ведуть косо через суглоб на плече і т. д., чергуючи косі, які сходяться, і кругові ходи бинта.

4. На кисть також накладають пов'язку вісімкою: навколо зап'ястя закріплюють бинт, опускають його кінець до основи пальця і обводять через долоню навколо основи 2—5 пальців. Потім від основи 2-го пальця бинт ведуть косо через тил кисті, пересікають перший косий хід і т. д., повторюючи в тому ж порядку всі оберти бинта; закріплюють бинт навколо зап'ястя .

5. При бинтуванні пальця бинт ведуть з тильного боку кисті на поранений палець, залишаючи кінець бинта на рівні передпліччя. Довівши бинт до нігтьової фаланги, переходять на долонну поверхню пальця і ведуть бинт до основи пальців. Після цього бинтують палець навколо, а потім, закинувши бинт за залишений спочатку на рівні передпліччя довгий кінець, повторюють перші ходи уздовж пальця і т. д. Коли палець буде достатньо закритим, закріплюють навколо нього бинт круговими ходами в напрямку від нігтьової фаланги до основи пальця, де зв'язують бинт із залишеним вільним кінцем. За необхідності повторюючи ходи бинта через палець, переходять на інші пальці. При накладанні пов'язки на кілька пальців, їх забинтовують окремо.

6. Пов'язка при пораненні грудної клітки накладається за типом вісімкоподібної. Перші ходи бинта роблять навколо грудної клітки знизу угору, потім перехрещують по черзі передпліччя; щоб закріпити пов'язку. Останні ходи бинта знову направляють навколо грудної клітки .

7. Пов'язки на живіт накладаються за типом кругової. Бинт ведуть знизу вгору, перекриваючи наступним обертом попередній.

8. Пов'язка на нижні кінцівки накладається так само, як і на верхні, тобто при пораненні нижньої третини стегна застосовують колосоподібну пов'язку, в середній третині накладають спіральну пов'язку з перегинами, а вище — вісімкоподібну із закріпленням на поясі .

Пов'язка на колінний суглоб накладається так само, як на ліктьовий .

При накладанні пов'язки на стопу бинт закріплюють навколо нижньої третини гомілки круговими ходами, ведуть його косо по тилу стопи, огинають підошву і переводять на тил стопи, звідси піднімають косо угору на гомілку, знову закріплюють навколо гомілки і т. д. до повного закриття суглоба. Закінчують пов'язку на гомілці.

9. При пораненнях в області промежини зручно застосовувати так звану Т-подібну пов'язку. Зав'язують пояс навколо живота, а потім, прив'язавши кінці бинта до

пояса по середній лінії, ведуть бинт донизу, проводять його через промежину до поясу. Пов'язки на різні ділянки тіла накладають не тільки за допомогою бинта, а й косинки.

1. При ранах на голові кут косинки спускають із потилиці, а кінці її над вухами проводять наперед, перехрещують і повертають з протилежних боків. Зав'язують кінці косинки наверх кута (верхівки), який піднімають і завертають у вузол

2. Зручна косинка для пов'язки на лікоть. Одна сторона косинки лежить вздовж плеча, один кінець косинки обвиває плече, а другий — передпліччя. Кінці косинки проводять назустріч один одному і зав'язують.

3. На сідниці або на животі косинку накладають основою угору, а кутом, верхівкою, униз; зав'язавши кінці навколо тали, підводять до них верхівку і також прив'язують.

4. Дуже зручно застосовувати косинку для підвішування пошкодженої руки. Косинку підводять між грудьми і рукою, зігнутою в лікті, і притискують до тулуба. Верхівка косинки знаходиться біля ліктьового суглоба, а кінці перехрещують на передній поверхні грудей і зав'язують ззаду на шиї. Верхівкою косинки обгинають лікоть і закріплюють шпилькою до косинки . Зручно застосовувати косинку при пошкодженнях кисті та стопи

Перша допомога — з пошкодженого органа знімають одяг (якщо це спричиняє різкий біль — одяг і взуття розрізають). За наявності рани накладають стерильну пов'язку. Після цього необхідно забезпечити повну нерухомість органів шляхом накладання шин. Матеріалом для шини може бути будь-який предмет, що є поблизу (дошки, палки, парасолька, лижі, гілки). Для іммобілізації кінцівок необхідно фіксувати два суглоби, розміщені вище і нижче перелому. Щоб запобігти тиску на м'які тканини, на шину з боку, прилеглого до пошкодженої кінцівки, підкладають вату, м'які тканини або мох, траву, сіно та інші підручні матеріали.

Загальні правила накладання бинтових пов’язок

1. Потерпілий обирає зручне для нього положення, щоб не створювати додаткового болю та страждання.

2. Той, хто накладає пов’язку, розташовується спереду, щоб спостерігати за виразом обличчя потерпілого, його загальним станом і самопочуттям.

3. Частина тіла, на яку накладають пов’язку, повинна бути, наскільки це можливо, нерухомою і досяжною для правильного бинтування.

4. Частині тіла, яка пов’язується, надається положення, в якому вона може довго перебувати і не викликати відчуття дискомфорту (наприклад, напівзігнута в лікті чи пальцях).

5. Бинтування розпочинають декількома циркулярними (кільцевими) витками (турами), так званими закріплювальними витками, що фіксують початок бинта. Кільце розпочинають так, щоб один кінчик бинта трохи виступав з-під наступного витка, який накладається в тому ж напрямку. Підігнувши і накривши кінчик бинта наступним витком, його можна зафіксувати, що значно полегшить подальші маніпуляції. Закінчують пов’язку також кільцевими витками.

6. Кінцівки бинтують знизу вгору (від периферії до центру), по можливості зліва направо (за годинниковою стрілкою). Розпочинати слід із найбільш вузького місця і поступово переходити до більш широкого.

7. Головка бинта повинна вільно котитися, не відриваючись від частини тіла, яку бинтують (крім особливих випадків).

8. Кожен виток бинта повинен прикривати половину або дві третини ширини попереднього (при накладанні спіральної пов’язки).

9. Кінці бинта закріплюють (зав’язують або пришпилюють) на неушкодженій ділянці.

10. Ширина бинта повинна дорівнювати або бути більшою діаметра частини кінцівки, яку пов’язують. Вузький бинт врізається в тіло, а широкий – ускладнює маніпуляцію.

11. Пов’язка повинна бути гладкою, без складок і зморшок, вільно прилягати до тіла, не здавлювати. Тиснуча (туга) пов’язка кінцівки порушує її крово- і лімфообіг, що проявляється блідістю і ціанозом (синюшністю) шкіри нижче пов’язки, відчуттям отерплості або пульсуючого болю.

Домашнє завдання

Переглянути відеоролики, розміщені вище, презентації за посиланнями http://surl.li/ewvwc http://surl.li/busjx ; опрацювати інформацію, розміщену вище. Повторити §§ 26-31, підготуватися до тестування.

9 лютого

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Техніка тампонування рани".

2. "Техніка накладання компресійної пов’язки".

Домашнє завдання

Переглянути відеоролик, розміщений вище, опрацювати § 30, 31, відповідати на питання,

розв’язати ситуативні завдання на стор.114, 120.

2 лютого

Тема уроку: "Техніка накладання турнікета (джгута) на верхні та нижні кінцівки".

Домашнє завдання

Переглянути відеоролик, розміщений вище, опрацювати § 28-29, відповідати на питання,

розв’язати ситуативні завдання на стор. 109-110.

26 січня

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Алгоритм дій при кровотечі. Само- та взаємодопомога при кровотечі".

2. "Техніка застосування прямого тиску на рану".

Домашнє завдання

Переглянути відеоролик, розміщений вище, опрацювати § 27, відповідати на питання, розв’язати ситуаційні завдання на стор. 102 (усно).

19 січня

Тема уроку: "Види кровотеч. Ознаки та швидке розпізнавання загрозливої для життя кровотечі".

Домашнє завдання

Опрацювати § 26, відповідати на питання,

розв’язати ситуативні завдання на стор. 96.

29 грудня

Запрошую здобувачів освіти 10 класу на онлайн уроки "Захист України" о 9.00 і 9.30 на платформі Google Meet за посиланням

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Основні ознаки травм живота".

2. "Основні ознаки травм скелетно-м’язової системи".

Домашнє завдання

Опрацювати §§ 23, 24, відповідати на питання.

22 грудня

Запрошую здобувачів освіти на онлайн урок "Захист України" о 9.00 на платформі Google Meet за посиланням https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Тема уроку: "Основні ознаки травм грудної клітки".

Домашнє завдання

Переглянути відеоролик, розміщений вище, опрацювати § 22, відповідати на питання.

15 грудня

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Вплив мінно-вибухової травми на організм людини. Правила поведінки при знаходженні у потенційно небезпечному місці та при виявленні небезпечних предметів".

2. "Основні ознаки травм голови".

Домашнє завдання

Переглянути відеоролики, розміщені вище, опрацювати §§ 20, 21, відповідати на питання.

8 грудня

Тема уроку: "Типи травм при дорожньо-транспортних пригодах та падінні з висоти".

Домашнє завдання

Переглянути відеоролик, розміщений вище, опрацювати § 19, відповідати на питання.

1 грудня

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Основні причини виникнення судом. Прояви, послідовність надання домедичної допомоги при виникненні судом".

2. "Поняття про травму. Види та класифікація травм. Поняття про тупу та проникаючу травму. Поняття про рани: види, ускладнення та їх профілактика".

Основні види ускладнень при пораненнях та їх профілактика

Основними видами ускладнень, що можуть виникнути під час поранення, є кровотеча, інфікування, інтоксикація, пневмоторакс, гемоторакс, травматичний шок.

Одним з найпоширеніших і найнебезпечніших видів ускладнень є кровотеча. Кров становить близько 7—8 % маси тіла, тобто 5,2 кг, якщо маса 65 кг. При кровотечах втрата 10 % крові допустима, 30 % — небезпечна, 50 % — смертельна. Під час невеликої кровотечі згортання крові починається через 3 хв. і закінчується через 8 хв.

Втрата 2 л крові уже може призвести до смерті.

Під кровотечею розуміють витікання крові з пошкоджених кровоносних судин, що може бути первинним (виникає відразу ж після ураження) і вторинним (з'являється через деякий час після травмування). Залежно від типу ушкоджених судин розрізняють артеріальну, венозну, капілярну та паренхіматозну кровотечі.

Інфекція, інтоксикація, пневмо- і гемоторакси

Инфекция. Чаще всего рана инфицируется гноеродными бактериями. На поверхности кожи находятся миллионы бактерий; их количество на 1 кв. мм немытой кожи достигает 200 миллионов. При внезапном ранении кожи камнем, ножом, иглой, занозой или шипом в рану проникают миллиарды бактерий, которые затем вызывают гнойный воспалительный процесс, осложняющий лечение и заживление раны; в таких случаях раны заживают обезображивающими рубцами. При неправильной обработке раны, немытыми руками или же при использовании загрязненного перевязочного материала, возможность заражения раны микробами возрастает.

Будь-яка рана, навіть незначна, — серйозна загроза для життя, адже вона може стати джерелом зараження мікроорганізмами. Процес потрапляння в рану мікроорганізмів називається інфікуванням. Більшість мікробів на Землі є редуцентами (або деструкторами), тобто їх призначення в природі полягає у розкладанні складних органічних сполук та їх мінералізації. Потрапивши у рану, вони починають розкладати змертвілі тканини, спричинюючи нагноєння та інтоксикацію.

Інтоксикація — це процес загального отруєння організму продуктами розкладу змертвілих тканин. Під час гниття білків та інших речовин, з яких складається людське тіло, утворюється багато нітрогеновмісних токсичних речовин, які, поширюючись з кровотоком по всьому організму, можуть спричинити загальне зараження крові та органів.

Найбільш небезпечне потрапляння бактерій-анаеробів, які розвиваються без повітря. Вони можуть спричинити так звану газову гангрену — тяжкий запальний процес. Найбільш ранньою ознакою цього ускладнення є відчуття розпирання у рані, що починається на другу добу після поранення. Потім з'являється сильний біль, навколо рани спостерігається набряк тканин, шкіра стає холодною, вкривається плямами, зникає пульсація судин. Під час легкого натискування на рану відчувається крепітація — скрип газових бульбашок, що проникають у тканини. Температура тіла швидко підвищується до 40 °С.

У рану можуть бути занесені й збудники інших небезпечних хвороб, які часто спричинюють загальне зараження організму — сепсис, що нерідко закінчується смертю навіть за найінтенсивнішого лікування. Найвірогіднішими збудниками цієї хвороби є стафілококи та стрептококи. Характерними ознаками хвороби є дуже висока температура, що супроводжується ознобом, сильною спітнілістю і різким погіршенням загального стану. Хворий марить, непритомніє.

Отже, треба запам'ятати: все, що доторкається до рани, має бути стерильним.

Найнебезпечніші для життя проникні поранення. У випадку такого поранення можливі пошкодження внутрішніх органів: діафрагми, шлунка, печінки, кишкового тракту, які іноді супроводжуються випаданням органів з порожнини. Проникні поранення грудної клітки є причиною виникнення деяких специфічних ускладнень. Серед них виділяють пневмоторакс і гемоторакс.

Пневмоторакс — потрапляння повітря у плевральну порожнину. Розрізняють:

• зовнішній (плевральна порожнина має контакт з атмосферою крізь рану в грудній клітці);

• внутрішній (коли пошкоджується легенева тканина та бронхи. Повітря у цьому випадку проникає з плевральної порожнини в трахею);

• відкритий (повітря заповнює плевральну порожнину під час вдиху і виходить під час видиху);

• закритий (плевральна порожнина не контактує безпосередньо з атмосферою, і повітря, що проникло під час вдиху, не виходить під час видиху, а поступово розсмоктується);

• клапанний (повітря надходить під час вдиху, але внаслідок зміщення тканин і закриття рани не виходить і не розсмоктується. Такий пневмоторакс найнебезпечніший, оскільки спричинює здавлювання судин і серця, що звичайно порушує діяльність серцево-судинної системи і може призвести до смерті).

Гемоторакс — потрапляння крові у плевральну порожнину внаслідок пошкодження легеневої тканини. Його ознаками є кровохаркання, витікання крові через рот і ніс.

У всіх випадках поранень і тяжких ускладнень необхідна негайна госпіталізація хворого, оскільки його життя може врятувати тільки своєчасно надана медична допомога.

Травматичний шок — небезпечна для життя нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на сильний больовий подразник, яка виникає під час поранень, переломів, опіків та інших тяжких уражень. Шок характеризується розладом діяльності центральної нервової системи, кровообігу, обміну речовин та інших життєво важливих функцій.

Спричинити шок може будь-яка тяжка травма. Залежно від часу розвитку шоку розрізняють первинний (виникає відразу ж після поранення) і вторинний (виникає під час необережного транспортування хворого, його переохолодження, поганої іммобілізації кінцівок, недостатніх заходів з попередження шоку).

У розвитку шоку розрізняють дві фази: збудження та гальмування. Відразу ж після виникнення травми розвивається перша фаза — збудження як відповідь на сильний больовий подразник. При цьому потерпілий виявляє неспокій, кричить, скаржиться на біль. Його шкіра бліда (але пульс і артеріальний тиск нормальні), голос глухий, мова уривчаста. Ця фаза триває недовго — 10—15 хв. і не завжди може бути визначена.

Далі спостерігається прояв другої фази — гальмування. Сили організму швидко виснажуються і поступово пригнічуються функції багатьох його систем. Потерпілий виявляє байдужість до навколишнього. Артеріальний тиск швидко падає, пульс стає слабким і частим, дихання — ледве помітним. Знижується температура тіла, шкіра набуває землистого відтінку, виділяється холодний, липкий піт.

Залежно від тяжкості розрізняють шок легкий, середньої тяжкості і тяжкий.

Перша допомога під час піскового стану тим ефективніша, чим раніше вона буде надана. Основними заходами є ліквідація чи послаблення болю, зупинка кровотечі, іммобілізація кінцівок у разі переломів. Вкрай неприпустиме переохолодження. Хворого можна покласти горизонтально, голову трохи опустити. Рекомендується звільнити шию і груди від одягу, послабити ремені, дотримуватися повної тиші. У випадках, коли немає спеціального знеболювального засобу (новокаїн використовують для місцевої, гідрохлорид морфіну — для загальної анестезії), потерпілому можна дати випити трохи алкоголю: вина, горілки, розведеного спирту за умови відсутності проникних поранень живота. Також показані гарячий чай, кава. Потерпілого тепло вкривають і доставляють у медичний заклад.

Домашнє завдання

Переглянути відеоролик, розміщений вище, опрацювати інформацію, розміщену вище, §§ 17, 18, відповідати на питання.

24 листопада

Тема уроку: "Алгоритм надання допомоги при втраті свідомості".

Домашнє завдання

Опрацювати § 15, відповідати на питання.

17 листопада

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Причини порушення прохідності дихальних шляхів. Основні прояви повної та неповної непрохідності верхніх дихальних шляхів".

2. "Алгоритм відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів. Прийом Хеймліка".

Домашнє завдання

Переглянути відеоролики, розміщені вище, опрацювати §§ 12,13, 14, відповідати на питання.

10 листопада

Тема уроку: "Невідкладні стани. Домедична допомога при невідкладних станах різноманітних соматичних захворювань".

Домашнє завдання

Переглянути презентацію за посиланням https://cutt.ly/ZMryw0a, скласти опорний конспект, виконати тести за посиланням https://cutt.ly/OMw4EWH до 21.00 10.11.2022.

20 жовтня

Тема уроку: "Непрямий масаж серця, як спосіб відновлення діяльності серцево-судинної системи, методика його виконання".

Домашнє завдання

Переглянути відеоролик, розміщений вище, опрацювати §7, відповідати на питання.

13 жовтня

Запрошую здобувачів освіти на онлайн уроки "Захист України" о 9.50 і 10.45 на платформі Google Meet за посиланням

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Звільнення дихальних шляхів від сторонніх предметів – западання язика, нижньої щелепи, слизу, води тощо – та відкриття верхніх дихальних шляхів (підняти підборіддя та висунути нижню щелепу)".

2. "Штучне дихання – його різновиди, методика та техніка проведення штучної вентиляції легень".

Домашнє завдання

Опрацювати §§ 5, 6, відповідати на питання.

6 жовтня

Тема уроку: "Основні правила та порядок проведення реанімації".

Домашнє завдання

Переглянути відеоролик, розміщений вище, опрацювати § 4, відповідати на питання. Випереджаюче завдання «Штучне дихання та його різновиди».

29 вересня

Запрошую здобувачів освіти на онлайн уроки "Захист України" о 9.50 і 10.45 на платформі Google Meet за посиланням

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Рятувальний ланцюжок при раптовій зупинці серця. Алгоритм дій проведення серцево-легеневої реанімації".

2. "Правила виклику бригади екстреної медичної допомоги".

Домашнє завдання.

Переглянути відеоролик, розміщений вище, опрацювати §§ 3, 10, відповідати на питання.

22 вересня

Тема уроку: "Визначення, усунення та запобігання головних факторів, які загрожують життю постраждалого та оточуючих".

Домашнє завдання

Опрацювати § 11, відповідати на питання. Випереджаюче завдання «Алгоритм дій проведення серцево-легеневої реанімації».

15 вересня

Запрошую здобувачів освіти на онлайн уроки "Захист України" о 9.50 і 10.45 на платформі Google Meet за посиланням

https://meet.google.com/yfr-vxir-erg

Теми уроків:

1. "Аналіз стану здоров’я людей в Україні. Основні принципи охорони здоров'я України".

2. "Загальні принципи надання домедичної допомоги у разі невідкладних станів. Пріоритети та правила поведінки при наданні допомоги. Первинний огляд".

Принципи надання першої допомоги при невідкладних ситуаціях

Ви повертаєтесь додому, зупинившись на перехресті, стаєте свідком зіткнення машин. Бачите людину, яка лежить на дорозі і знаходиться у напівнепритомному стані.Що ви будете робити в цьому випадку? Як будете надавати допомогу?

Існують чотири принципи надання першої допомоги при невідкладних ситуаціях, яких слід дотримуватись крок за кроком:

Огляньте місце пригоди.
Проведіть первинний огляд постраждалого та надайте першу допомогу
при стані, що загрожує його життю.
Викличте «швидку допомогу».
Проведіть вторинний огляд постраждалого та при необхідності надайте допомогу при виявленні інших проблем. Безперервно наглядайте
за хворим та заспокоюйте його до прибуття «швидкої допомоги».

Ця послідовність дій забезпечить вашу безпеку, безпеку постраждалого та оточуючих, а також сприяє ефективній роботі особи, яка надає допомогу, цим самим збільшуючи шанси постраждалого на виживання.

Принцип перший: огляд місця пригоди

Як тільки ви визначили, що невідкладна ситуація має місце, та приготувалися діяти, перевірте, чи не загрожує небезпека вам та оточуючим. Уважно огляньте та спробуйте визначити наступне:

Чи безпечне місце події?
Що трапилося?
Скільки постраждалих?
Чи в змозі оточуючі вам допомогти?

Коли ви проводите огляд місця події, звертайте увагу на все те, що може загрожувати вашій безпеці та безпеці оточуючих: оголені електричні дроти, падаючі уламки, інтенсивний дорожній рух, пожежа, дим, шкідливі випаровування, несприятливі погодні умови, занадто велика глибина водойми або сильна течія. Якщо вам загрожує будь-яка небезпека, не наближайтесь до постраждалого. Миттєво викличте «швидку допомогу» та належну аварійну службу або міліцію для отримання професійної допомоги.

Ніколи не наражайтеся на небезпеку, бо станете в ролі другого постраждалого. В ситуації підвищеного ризику допомога повинна надаватися фахівцями служб, які мають відповідну підготовку та спорядження.

Намагайтеся визначити, що сталося. Звертайте увагу на деталі, які можуть вам підказати причини події та отриманих травм. Предмети, такі, як осколок розбитого скла, впала драбина або розлиті пляшечки з ліками, здатні пролити світло на те, що сталося. Ці деталі особливо важливі, якщо постраждалий знаходиться без свідомості або свідки події відсутні.

Подивіться, чи немає на місці події інших постраждалих. Цілком можливо, що спочатку ви могли їх не помітити. При дорожньо-транспортній аварії відчинені дверцята автомобіля іноді говорять про те, що другий постраждалий покинув місце події. Якщо один постраждалий стогне від болю або стікає кров'ю, ви можете не помітити другого постраждалого, який знаходиться без свідомості. Легко випустити з виду немовля або маленьку дитину. Завжди дивіться, чи немає інших постраждалих, та коли необхідно, попрохайте оточуючих взяти участь в наданні їм допомоги.

Не виключено, що люди, які знаходяться поряд, будуть в змозі розповісти вам про те, що трапилося або чим-небудь допомогти. Якщо на місці події знаходиться людина, яка знайома з постраждалим, вона може бути в курсі його захворювань або алергічних реакцій. Оточуючі люди можуть викликати «швидку допомогу», зустріти машину і вказати дорогу до місця, звільнити місце пригоди від транспорту і допитливих та допомогти вам в наданні першої допомоги. Коли поряд з вами нікого немає, голосно покликати на допомогу.

Як тільки ви наблизитесь до постраждалого задайте спокійно питання:

Скажіть, хто ви такий.
Поясніть, що ви пройшли курс першої допомоги.

3.Запропонуйте свою допомогу (отримайте дозвіл постраждалого на надання допомоги).

4.Поясніть, які дії ви готуєтеся прийняти.

Перш ніж приступати до надання першої допомоги, вам слід отримати на це дозвіл постраждалого. Постраждалий, який знаходиться при свідомості, має право відмовитися від ваших послуг. Якщо постраждалий без свідомості, вважайте, що ви отримали його дозвіл на проведення заходів першої допомоги.

Принцип другий: проведення первинного огляду (АВС)

Починайте з визначення того, чи при свідомості постраждалий.

Гучно спитайте: Вам потрібна допомога?
Поплескайте в долоні.
Стисніть трапецієвидний м'яз постраждалого, якщо він не реагує.

Не штовхайте і не ворушіть постраждалого. Людина, яка не відповідає на зовнішні подразники, може бути без свідомості. Такий стан може представляти загрозу життю. Коли людина втрачає свідомість, м'язи язика розслаблюються, і язик западає, що призводить до непрохідності дихальних шляхів — зупинці дихання і наступній зупинці серця.

В процесі первинного огляду ви також перевіряєте прохідність дихальних шляхів постраждалого, наявність дихання та пульсу.

Крок перший (А): дихальні шляхи.
Крок другий (В): дихання.
Крок третій (С): пульс.

Визначте наявність ознак життя, не переміщуючи постраждалого. Перевертайте постраждалого на спину лише тоді, коли в нього відсутні дихання і пульс. Якщо необхідно повернути постраждалого на спину, підтримуйте його голову так, щоб голова і хребет, по можливості, знаходились на одній осі.

Крок перший: забезпечення прохідності дихальних шляхів

Переконайтеся, що дихальні шляхи постраждалого відкриті. Кожна людина, яка в змозі говорити або кричати, знаходиться при свідомості, і дихальні шляхи в неї відкриті.

Коли постраждалий знаходиться без свідомості, необхідно переконатися в прохідності його дихальних шляхів. Для цього закиньте голову і підніміть підборіддя. При цьому язик перестає закривати задню частину дихального горла, пропускаючи повітря в легені.

Якщо у вас є підозра на травму шиї у постраждалого, використовуйте інший метод для відкриття дихальних шляхів, який має назву «висунення нижньої щелепи без закидання голови».

Коли в дихальні шляхи попало стороннє тіло, вам спочатку треба його видалити.

Крок другий: перевірка наявності дихання

Наступним кроком є перевірка наявності дихання. Коли постраждалий знаходиться без свідомості, зверніть увагу на присутність у нього ознак дихання. Груди при диханні повинні підніматися і опускатися. Крім того, ви повинні почути і відчути дихання, щоб бути упевненому, що людина дійсно дихає. Наблизьте ваше обличчя до рота і носа постраждалого, щоб можна було почути і відчути повітря при видиху. При цьому спостерігайте за підняттям і опусканням грудної клітки. Робіть це протягом повних 5 секунд.

Коли постраждалий не дихає, ви повинні допомогти йому в цьому шляхом вдування повітря через рот. Стисніть його ніздрі і спочатку зробіть два повних вдування. Потім треба виконувати по одному вдуванню. Подібна процедура зветься штучною вентиляцією легень.

Крок третій: перевірка наявності пульсу

Останньою сходинкою первинного огляду являється перевірка пульсу. Це включає визначення пульсу та виявлення сильної кровотечі і ознак шокового стану.

Коли людина дихає, її серце скорочується, тоді вам не треба перевіряти наявність пульсу. Якщо ж дихання відсутнє, ви повинні нащупати пульс постраждалого. Для визначення пульсу нащупайте сонну артерію на шиї постраждалого зі сторони, яка до вас ближче. Для цього знайдіть адамове яблуко (кадик) та перемістіть пальці в заглиблення, яке розташоване з боку шиї. Повільний або слабкий пульс буває важко визначити. Якщо вам цього не вдалося з першого разу, почніть знову з кадика. Коли ви вважаєте, що знайшли вірну точку, щупайте пульс не менше 10 секунд.

Коли пульс у постраждалого відсутній, необхідне проведення штучної вентиляції легень з одночасним натискуванням на грудину. Ця процедура зветься серцево-легеневою реанімацією.

Даний принцип включає в себе також виявлення сильної кровотечі. Вона має бути зупинена якнайшвидше.

Іноді у постраждалого може виникнути внутрішня кровотеча. Зовнішня та внутрішня кровотечі небезпечні переходом в шоковий стан. Шок являє собою серйозну проблему, яка виникає при великій втраті крові. При шоковому стані шкіра постраждалого може бути блідою та прохолодною на дотик.

Пам’ятайте, перш ніж надати допомогу потерпілому, потрібно подбати про власну безпеку. Утримайтеся від надання допомоги, якщо це загрожує вашому життю та здоров’ю. Саме такі випадки і кваліфікуються як обставини, коли надати допомогу об’єктивно немає змоги.

Загальні вимоги

1.1. Від того, як швидко потерпілий отримає кваліфіковану домедичну допомогу, залежать наслідки нещасних випадків. Якщо реанімаційні заходи проведуть несвоєчасно або неправильно, це може призвести до тяжких ускладнень, інвалідності та навіть до смерті. Не можна відмовлятися надавати домедичну допомогу потерпілому та вважати його мертвим лише, якщо немає видимих ознак дихання та не вдається знайти пульс.

1.2. Особа, яка надає допомогу, має знати:

основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини;
загальні принципи надання першої допомоги та її прийоми з урахуванням характеру отриманого потерпілим ушкодження;
основні способи транспортування (перенесення) потерпілого.

1.3. Особа, яка надає допомогу, повинна вміти:

оцінювати стан потерпілого і визначати, яку допомогу передусім він потребує;
забезпечувати вільну прохідність верхніх дихальних шляхів потерпілого;
виконувати штучне дихання «з рота в рот», «з рота в ніс» і зовнішній (непрямий) масаж серця;
тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладання джгута, тугої пов’язки, пальцевого притискання судини;
накладати пов’язку при різних ушкодженнях (пораненні, опіку, обмороженні, вивиху);
іммобілізовувати ушкоджену частину тіла при переломі кісток, тяжкому вивиху, термічному ураженні;
надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, гострому отруєнні, непритомному стані та інших нещасних випадках;
користуватись аптечкою домедичної допомоги.

1.4. Загальна послідовність дій при наданні домедичної допомоги:

усунути вплив на організм факторів, які загрожують здоров’ю або життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери, загасити палаючий одяг тощо);
оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми;
виконати необхідні дії щодо рятування потерпілого у передбаченому порядку (відновити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку тощо);
підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;
викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого медичного закладу.

Домашнє завдання

Опрацювати § 2, матеріал, розміщений вище, скласти опорний конспект, відповідати на питання після параграфа. Завдання «Створюємо проект». Розробіть один з міні-проектів (на вибір): а) «Моє бачення шляхів покращення стану здоров’я людей в Україні»; б) «Як підвищити (за потреби) рівень гемоглобіну?».

8 вересня

Тема уроку

"Поняття національної безпеки держави. Система світової колективної безпеки".

Домашнє завдання

Опрацювати § 1, відповідати на питання. Випереджаюче завдання «Аналіз стану здоров’я людей в Україні».

Поиск по этому блогу

Блог учителя біології

10 клас Захист України 2022-2023 навчальний рік Дистанційне навчання

§ 27. Основні способи захисту населення. Повідомлення про загрозу і виникнення надзвичайної ситуації та постійне інформування про зміни ситуації

§ 29. Порядок дій в умовах особливого періоду

§ 31. Екстрена валіза

Загальні правила накладання бинтових пов’язок

Комментарии

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога